Прийшла у місто осінь-чарівниця. Не втрачаючи ні хвилини вона почала фарбувати лисття у жовто-червоні кольори. Обфарбувала кожне листячко на деревах та кущах. Подмухала в лодоні та пустила легенький вітерець, який бережливо оголяв дерева та розтилав кольоровий килим. Багато людей милувалися надзвичайною чаріницею. Але ось пішли дощі, з кожним днем ставало все холодніше та холодніше.Свою справу осінь як завжди виконала бездоганно. Пішовши з містечок осінь віддала чергу зимі.
Нахвалявся мороз у лісі поморозити. Холодних вітрів лютих хурделиць накликав...... Наказав їм мороз все живе виморозити, щоб нічого не залишилось, тільки сніг та лід.
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, допоможеш іншому – відбереш у себе.
Це українська Абетка або алфавіт