Тому шо вона господар а як господор то і слова господар
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
<span>
<span /></span>
Крижані маленькі ..............................................
Як знайти свій шлях в житті?Це насправді тяжка річ. Ніхто ніколи не знає, яке його призначення в житті. І ніхто не знає, як його знайти, допоки одного разу, ти не зрозумієш, що знайшов те, що шукав. Але незважаючи на те, що цей шлях самопізнання тяжкий та тернистий, повір, це цььго вартує.Шукай себе. Одного ранку ти проснешся і зрозумієш, що твій улюблений колір - білий, що зелений гіркуватий чай набагато смачніший ніж солодкий чорний. І що світанок подобається більше, навіть якщо у цю пору ти ще спиш. І зрозумієш, що це повільна пісня твоя улюблена. І емоційність - це привілегія. Навіть, якщо ти не вмієш танцювати, то ти пробуєш. І виявиться, що тобі непогано вдається математика та історія, а фізика - цікаве заняття, а ще, що англійська вартувала того часу. Самотність більше не розчаровує, а допомагає заспокоїтись. Дощ з грозою більше не навіває сум. І слухати аудіокнигу в маршутнці набагато приємніше, ніж музику. Одного ранку ти зрозумієш, що відчуваєш набагато більше ніж інші. І самопізнання не таке вже й страшне діло. Без книжки ти нікуди не вийдеш, навіть якщо вона просто лежатиме в портфелі. Тобі здаватиметься неймовірно дивним, що комос, як і глибини океанів, досі незвіднаний. І повір, це все так НОРМАЛЬНО. Бо ти шукаєш себе. Попри те, що шлях життя є унікальний для кожної дитини, це найвища місія. Ти знайдеш себе, як хтось знаходить через музику, через кохання, танець, емоцій, біль та силу. Кожен із нас особливий. Я наприклад, мрію під ліричну рок-музику, а мій сусід, наприклад, може мріяти, сидячи на підвіконнику, з чашкою какао.А потім, ти посміхнешся світанковому сонцю і будеш щасливий. Бо ти знайшов себе. І це твоє найбільше щастя.
Новорічна ялинка
Під землею
Самотня жінка
Товстий лід
На горі
Тонкий лід
У морі
У лісі
Осінній листочок