характерними ознаками бароко в літературі є контрастність, динамізм, поєднання реальності та ілюзії ,емоційна напруженість, складні метафори, символи, алегорії.
<span>На Кам’яному острові Пилип привів їх до Кам’яного
острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з
Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та
розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив,
що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був
здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у
вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі
почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з
них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі
Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та
Тарасівкою. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити
полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на допомогу хлопцям.
Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома
людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли
його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом
іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом
взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє,
сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго
думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав
Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і
Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит
Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити.
Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після
вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на
коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав
всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем.
За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно
слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був
найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба
Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються.
Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі
діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові.</span>
Вранці я прокинувся на диво рано - яскраве сонячне світло набридливо пробивалося крізь тоненькі завіси. Невдоволено бурмочучи, я потягнувся, встав з ліжка і почимчикував до величезного вікна. За холодну зиму його рама геть розм'якла та де-не-де пропускала тоненькі потоки холодного вітру. Я давно вже казав мамі, що час поставити нові вікна в будинку, та весь час чув одну відповідь: "в нас немає достатньо грошей".
Я вже хотів завішати штори, та мимоволі поглянув у вікно.
- Господи, скільки я спав? - скрикнув я.
Ще вчора ввечері надворі простелявся невеликий шар снігу, дерева похмуро перекривали сіре небо, а зараз весь сніг кудись зник, небо стало ясне, безхмарне. Біля самого фундаменту яскравіше звичайного світився зеленню мох, чорна земля відблискувала сонячні зайчики своїми калюжами та струмочками. Таке відчуття, наче за ніч природа нарешті згадала, що вже квітень і час влаштовувати весну. Я посміхнувся.
- Мамо, ти це бачила? - крикнув я в дверний прохід до сусідньої кімнати.
- Що вже трапилося? - спросоння спитав тихий голос.
- Йди сюди.
Через кілька хвилин мама вже підійшла до мене, засапана, в старому білому халаті, все ще тремтячи від легкої прохолоди.
- Мамо, дивись, - показав я їй на вікно.
Мама довго зачаровано дивилася на пробуджене подвір'я. Вперше за стільки місяців вона посміхнулася.
- Сподіваюся. що з весною і наше життя стане кращим, - сказала вона мені і обійняла.
- Обов'язково, мамо.
В школу я тоді не пішов - занадто багато справ було в дворі. Весна - це не тільки пробудження всього живого, це ще й численні клопоти. Допомагаючи мамі в садку, розпушуючи землю, я знайшов навіть три проліски. Якщо тато повернеться скоро з війни, я їх йому обов'язково подарую...А він повернеться - я це точно знаю, бо в таку весну не може бути нічого поганого, тільки щастя та радість.
Когда його привезли до лікаря та він боровся за свое життя щобе не втратити пам'ять
Слід починати із себе. Нещодавно разом із дорослими ми побували в лісі. Була вже пізня весна, і дерева та галявини вкрилися яскравою зеленню. Тато з мамою і ми з братом хотіли знайти для відпочинку велику галявину. Оскільки ліс знаходиться поруч (його можна розглядати з балкона нашої квартири), то нам він здавався таким чистим і красивим. Ми вирушили в піднесеному настрої до зеленої стіни лісу. Повітря у лісі чисте, духмяне. А от знайти місце, яке було б таким же чистим, виявилося дуже важко. Повсюди валялися целофанові пакети, пакетики від сухариків, порожні пляшки. Одну невеличку галявинку ми все-таки розчистили і там розважалися аж до вечора.
Коли вже поверталися додому, то вели розмову про те, що треба частіше приходити сюди на відпочинок. І ось чому. Кожен із нас зібрав по пакету сміття й ніс до найближчого смітника. За нами спостерігало багато людей. І я сподіваюся, що наш приклад підкаже багатьом, як скоріше можна очистити ліс. Починати треба із себе.
А наступного тижня ми із задоволенням спостерігали, як багато відпочиваючих, повертаючись додому, несли пакети зі сміттям, зібраним у лісі.