Михайлик - уособлення духовного багатства, доброти і краси
М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять" розповів нам про найчарівніші дні свого життя - дитинство. Маленький Михайлик - син простих селян, якого з дитинства привчали бути добрим та людяним, нести в собі духовну красу, вміти бачити чарівність навколишнього світу. Хлопчик шанує старших, любить рідних та сприймає світ, як щось особливе та неймовірне.
Михайлик вражає мене своїм вмінням бачити красу природи. Хлопець любить зорі, зачаровується красою жита в полі, відчуває особливий аромат трав у лісі. Він з захопленням слухає співи перепілок та стук дятлів. Хлопець допомагає батькам у господарстві, шанує землю, рано прокидається, щоб пасти коняку Обмінну. Михайлик - уособлення духовного багатства, доброти і краси
<h3>Швидкисный,контрасный,честный,совисный,ненавыстныпрыкристный,доблесный,
щаслывый,ватисный,радисный,прыкристный
об'йизный,почесный,бесмертный.
</h3>
Які тяжкі часи сучасності. В них немає місця світлим та щирим почуттям,мріям,фантазіям. Але ж це такі потрібні речі. Особливо зараз,коли ми живемо у світі,де нікому нічого не потрібно,де байдужість та гордість переважає кохання та дружбу. Зараз мрії,це єдиний шанс відірватись від сірих буднів та прожити хвилини насолоди без наркотичних забов,алкоголю чи тютюну.
Я вважаю,що в душі кожного повинена бути поличка з мріям,куточок фантазій та пилинка романтичності. Раніше була поширена думка,що Земля стоїть на трьох слонах,а життя на трьох колонах:мрії,кохання,дружба. Люди перестали приділять увагу своїм фантазіям. Вони зовсім перестали уявляти чудові речі. А про романтику всі забули.. А згадайте,як ми були дітьми. Ми фантазували і світ здавався яскравішим. Ми дарили ромашки та віддавали останні цукерки дорогій людині. На жаль,подорослішавши ми забули про всі ці на перший погляд дрібниці. Але даремно,адже саме такі дрібниці не дають художникам,поетам,письменникам зануритись у буденність. Ми повинні фантазувати! Без уяви люди стають похмурими та байдужими. А без романтики зникає те найсвітліше почуття кохання.
Ми,люди сучасності,забули про дрібниці,які наповнюють наше життя сенсом. Ми втрачене покоління. Проте все ж в наших силах змінити цей світ. Мрій,фантазуй,роби шалені речі. Не забувай,що все в твоїх руках!
Якось так,будеш дивитись чи є помилки,бо писала швидко
Поеми Тараса Шевченка "Катерина" не застаріли ,бо кожен день, на мою
думку читачів збільшується количество.
Кожна людина народжується зовсім без знань на цей світ. чим доросліше вона стає тим більше вона робить чим більше вона робить тим більший досвід накопичується за її спиною.