Слово це не просто засіб для спілкування а й корисна річ у нашому повсякденному житті .Слухаючи різні мови світу ти задумуєшся чому а чому я розмовляю саме цією мовою?
Не потрібно цуратись своєї мови і слів,якими б вони неибули
<span>Вересень</span><span> Назва першого місяця осені філологи пов’язують
з вересом – рослиною, поширеною майже
на всій території України. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця
жовтня. Але саме у вересні рожево-бузкове суцвіття вересу найпишніше вкриває
соснові бори, торф’яники та піщані пагорби. </span><span> Сучасна офіційна назва вересня набула в
Україні сталого вжитку відносно недавно – на початку ХХ століття. Доти кожний регіон мав свою „домашню” назву. У давньоруській мові
зустрічається „офіційна” назва – „руєн”.
Паралельно з руном уживалася й назва – „зарев”. Ці назви, на думку мовознавців, походять від
жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя). У книжній мові періоду
Київської Русі зустрічається також назва „варєснець”,
яка також пов’язана з вересом.</span><span> На західноукраїнських землях відомими є
назви „маїк” (починають маятися,
тобто зеленіти ранні сходи озимини) і „сівень”
– пора масового висівання збіжжя. </span><span> Проте у переважній більшості європейських
мов вживається латинська назва – „сентембер”,
що означає сьомий, адже у Давньому Римі цей місяць і справді був сьомим,
оскільки річне літочислення брало свій початок з березня. З прийняттям нового, григоріанського
календаря, в якому початок нового року було перенесено на січень, назву місяця
залишили старою. </span><span> Із середини вересня починається масовий
відліт птахів у вирій. Колись, побачивши у небі ключ журавлів, наші пращури
приказували: „Із чужої сторононьки
повертайтесь додомоньку!” При цьому загортали в хустинку грудочку землі і
тримали її до весни. Весною, побачивши перший журавлиний ключ, землю закопували
на полі чи городі, щоб весна була щедрою і буйною. </span><span> Кожний місяць має свої головні дні. Для
вересня таким днем є 14 вересня – день Семена, початок справжньої осені. „Хто не посіє до Семена, в того життя буде
злиденне”, – мовить народне
прислів’я. Саме до цієї дати селяни поспішали посіяти озиму пшеницю. </span><span> Від цього дня ткачі встановлювали свої
верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу й усі інші сільські
майстри: столярі, стельмахи, ковалі. </span><span> Від „Семена” починали копати картоплю. У
полі чи городі розкладали вогнище, пекли картоплю з нового урожаю, їли і гріли
руки – „щоб не мерзли взимку”. </span><span> Існувало вірування, що в цей день горобці
злітаються в очерет і там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці – чортове,
а поза міркою – людське. Тому, мовляв, після „Семена” горобців по селах стає
менше. </span><span> Із „Семеном” пов’язували і початок церковного року, який широко
відзначали ще у XVIII столітті у Києві та його околицях. </span>
<span>Я люблю читати тому,що книги це джерело знань.Без книг неможливо уявити своє життя.З них ми дізнаємося щсь нове для себе.А може це фантастика або детектив і коли його читаєш ти забуваєш про все на світі, бо тобі так хочеться дізнатися щ буде далі...
</span><span>Я люблю читати тому,що книги це життя!
</span><span>
</span>
Листопад- пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь - коли все дерева коштують жовті - усього дві-три тижні. И, от порадувавши око чистими золотими відтінками, листи раптом починають швидко обсипатися. Листя, що залишилася на деревах, рідіє щодня, листопад підсилюється. Земля теж стає покритої золотом, це золото - опалі листи - шарудить під ногами. І настрій небагато смутне від того, що ця краса так недовговічна<span>Чим більше листів на землі, тим менше їх на деревах. І’ в один раз листів на деревах не залишаться зовсім, тільки чорні голі стовбури.</span>