Мова для людини як душа для народа.Без мови небулоб бадьківщини та люди не розумілиби один одного для людини слово як для птахи крила.
А ягідки на морозі солодкі-солодкі,
Мов цукерки,заховані в снігову обгортку.
Є птахам чим ласувати у зимову днину,
Бо їх щедро пригощає ними горобина.
Не страшні тепер мороз їм,холодний вітрисько,
Дякують пернаті щиро,кланяються низько.
Зможуть вони,співаючи до весни чекати,
<span> Їм у цьому допоможе горобина-мати.</span><span>
Мов цукерки,заховані в снігову обгортку.</span> Є птахам чим ласувати у зимову днину,
Бо їх щедро пригощає ними горобина.
Не страшні тепер мороз їм,холодний вітрисько,
Дякують пернаті щиро,кланяються низько.
Зможуть вони,співаючи до весни чекати,
Їм у цьому допоможе горобина-мати.
<span>Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими
промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень
дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче
пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє
у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти
доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А
вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі
достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми
вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки
свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках
блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела
сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині
хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів.
Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть
журавлі.
<span><span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span></span></span>
<span>Вже відійшли люті морози, і на всьому відчувається подих весни. На вулицях розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями запарувала земля. Настала весна – найщасливіша пора для всіх людей. Все оживає, прокидається від зимового сну. На деревах з’являється листя, розпускаються квіти. Тепло, сонячно, радісно. Весняний настрій, вже не хочеться сидіти вдома, хочеться вийти на вулицю і гуляти, насолоджуватися цією прекрасною порою.</span>