З давніх часів добрих гостей зустрічають в Україні хлібом-сіллю, які подають на рушниках, оздоблених чудовою вишивкою. Можна побачити рушники і на весіллі, рушниками прикрашають образи в хаті. Часто можна побачити портрет великого Кобзаря, прикрашений вишитим рушником.
Вишивають в Україні на білому тлі, найчастіше червоними і чорними нитками, але можна зустріти і жовто-голубі орнаменти. Жовтий і блакитний — символи золотих ланів і синього неба, а про червоний і чорний говорять, що червоний — то любов і радість, а чорний — журба. Вони переплелися в житті людини, як орнаменти на рушнику.
У давні часи рушники вважали за обереги. Вони мали оберігати житло від злих сил, а людину — від негараздів. Тому вишивані рушники дарували; та й зараз дарують "на щастя, на долю", як співається у відомій пісні.
Н. Двісті дев'яносто вісім
Р. Двохста дев'яносто вісьмох, восьми
Д. Двоста дев'яносто вісьмом, восьми
Зн. Двохсто дев'яносто вісьмох, вісім
0р. Двохста дев'яносто вісьмома, восьмима
М. (на) Двохсот дев'яносто вісьмох, восьми
4 года назад
До них відносять, наприклад, такі (вказую деякі):
перевіряються / непроверяемие ненаголошені голосні в корені (лесної-лес, шпроФер),
перевіряються / непроверяемие приголосні в корені (грядка-гряда, подозал),
сумнівні / невимовні приголосні в корені (лістница, злнце),
літери І / И після шиплячих і Ц в корені / закінчення (шішка, циган, лижі),
велика буква у власних іменах іменників (Москве, Ріта)
велика буква на початку пропозицій (Наступіла тепла осінь. Лістья пожовкли і падають, кружляючи)
написання НЕ з дієсловами (НЕ забути, НЕнавідеть),
роздільне написання прийменників з іменниками (піти в парк).
Ці та деякі інші орфограми вивчаються ще в початковій школі.
Н.в дідусь
р.в дідуся
д.в дідусю або дідусеві
зн. дідуся
ор. дідусем
м.в на дідусеві
кл.ф дідусю
н.в сонце
р.в сонця
д.в сонцю
зн.в сонце
ор.в сонцем
м.в на сонці
кл.ф сонце