Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися. Мрій у світі багато, набагато більше ніж самих людей. Хтось мріє бути сильним і хоробрим, хтось прагне слави та вроди, для когось найважливішим є багатство. Ми уявляємо майбутнє кохання та сімейне щастя, або професію, яку прагнемо опанувати.
Важко виділити одну окрему мрію, яку я б вважав(ла) найголовнішою. Для мене, як і для всіх інших, важливим є моє майбутнє життя. І, звісно, я прагну мати хорошу професію та достаток, люблячу сім’ю та вірних друзів. Я хотів(ла) би жити в добробуті та ніколи не сумувати, подорожувати і побачити світ. Важко виділити одне, найзаповітніше бажання. Проте, мабуть, для мене це – правильно вибрати свій шлях, знайти свою життєву дорогу. Адже,на мій погляд, найголовніше це - не прожити своє життя марно та бездумно.
Мрії наповнюю наше життя барвами, вони допомагають нам пізнати себе. Ніколи не можна позбавляти себе мрій, бо людина без них існувати не може.
Ліс рубають - тріски летять. Степан вийшов і грюкнув дверима, так що в його образі сумніву не було. Він грюкнув дверима так, що аж шибки задрижали.
Соліст
...
сольний
...
соло
...
-Синку, здрастуй. Ти не міг би мені допомогти?
- Залюбки, бабусю. Кажіть, в чому справа.
- Ти не міг би перевести мене через дорогу? Бо я ледве ходжу, а тут машини шугають. Водії не чекають, доки я перейду дорогу зовсім, зриваються з місця. А я боюся просто перед ними впасти.
- Добре, бабусю, я вам допомогу
- Як же я вдячна тобі, синку!
- Та нема за що! Всякий на моєму місці мав би це зробити. А водіям – ганьба!