У кожної людини є певні життєві цінності. З одного боку, кожен з нас прагне дотримуватися цих цінностей у своєму власному житті. З іншого боку, зазвичай ми вимагаємо відповідності цим цінностям і зі сторони тих, хто нас в певні життєві моменти оточує. Цінності – це своєрідний базис характеру і сутності будь-якої людини. Спираючись на цінності, ми вибудовуємо власне ставлення до життя, знаходимо розуміння, що таке добро і що таке зло. Кажучи загалом, цінності дуже важливі. Ключовою цінністю в моєму розумінні є чесність людини.
Що ж такого цінного в чесності, що вона займає таке високе місце в моєму житті? По-перше, вона дозволяє зрозуміти світ таким, яким він дійсно є. В моєму житті мене не цікавлять помилки і нерозуміння чогось, мені хочеться розуміти світ реальним, дійсним. Багато людей живуть в світі своїх фантазій, вони обманюються, тому що хочуть бачити світ таким, яким він насправді не є. Але це зовсім не про мене. У мене немає бажання бути обдуреним, я хочу дізнатися справжній світ навколо. А для цього – без чесності ніяк не обійтися. В даному випадку чесність можна розглядати в двох ракурсах. Чесність людини самим з собою займає перше місце. Не треба себе обманюватися і намагатися пристосувати світ під свої переконання. І у мене виходить бути чесним із самим собою. І цю чесність я надзвичайно ціную. Зберігати чесність із самим собою дуже важко, коли ти бачиш, як обманюються навколишні люди, як вони намагаються зробити своє життя більш комфортним і приємним за рахунок того, що ігнорують щось, що може бути для них неприємним, або перебільшують свої добрі якості і достоїнства. Що стосується чесності в інших людях, то я її теж дуже ціную. Дуже важливо, щоб близькі люди або друзі говорили тобі правду. Так ти зможеш зрозуміти реальну картину реальності, а не постійно обманювати себе через те, що близькі люди просто недостатньо чесні з тобою. Я дуже ціную тих людей в своєму житті, які здатні не брехати і надавати достовірну інформацію як про мене самого, так і про себе. З такими людьми завжди набагато приємніше мати справу, ніж з іншими.
Найголовніша цінність у моєму житті – це чесність. Бути чесним – непросто, а тому далеко не всі люди на це дійсно здатні. Я завжди намагаюся бути чесним з собою, з оточуючими, і я дуже ціную тих людей, які в дійсності повністю чесні зі мною. Бути чесним корисно для людського розвитку, а ось якщо постійно собі брехати – ніякого розвитку не буде ніколи.
Людина якою я хочу стати.
У майбутньому мені перш за все хотілось би стати людиною -освідченною, доброю та поважною. Добра людина, це також вічлива людина, яка знає собі ціну і ніколи не опуститься ниже свого рівня, бо має до себе повагу та знає чого вона хоче від життя. Добиватися свого - ось моя жага. Тому що, своє житття я будую сам для себе і тільки я обираю ким мені стати! І перш за все, це - Самоповага, Чесність, Доброта, Вічливість та <span>Залізний характер який йде до своєї цілі! </span>
Превеликий,преспокійно,премудрий
ВОРОНИ́Й<span>а́, е́. Чорний із синюватим полиском (про масть
коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною
вкрите Кінь чорної масті. Копитами вдарте, вороні, — У степу ми з
вами не одні (Воронько, Три покоління, </span>Вороний, а, е.<span>1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98.</span><span>2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. Вороненький.</span><span>ворони́й —</span><span>1) (пестливе — вороне́нький) чорний із синюватим полиском
(про масть коня); також кінь такої масті (його ще називають воронце́м,
воронько́м); уживається як постійний народнопоетичний епітет до слова кінь.
Козак виїжджає; Лід ним коник вороненький Насилу ступає (Т. Шевченко); Ведуть
коня вороного, розбиті копита (Т. Шевченко); Купи собі, сину, коня
вороного, Постав у станочок, говори до нього (пісня); Копитами вдарте,
вороні, — У степу ми з вами не одні </span><span>2) во́рон-кінь = во́рон-ко́ник = во́рон-кониче́нько —
народнопоетичні назви вороного коня; у піснях і поезії назва часто
розчленовується. Ступай, коню, ступай, ворон, З гори кам’яної До тієї
дівчиноньки, Що чорнії брови (пісня); У ніженьках, на припоні,
Ворон-коник плаче ; Іде сходом козаченько, Лід ним
ворон-кониченько… </span>