Сидів я якось над книгою і підлетіла до мене муха.
Осінь в цьому році дуже золота.
Плугатарі з плугами йдуть.
Котик-муркотик купив собі кожух.
Дороге життя в людини.
Чудове, свіже узбережжя Дінця зачаровує з перших поглядів на нього.Коли ти вдихаєш свіже та вологе вранішнє повітря тебе п"янить від нього.І стоячи біля тихих, заспокоюючих хвиль ти забуваєш абсолютно про все.І бачачи біля цього неповторого узбережжя трьох кращих друзів які домовлялись про чергову пригоду.Хлопці саме обговорювали пропозицію Олега про таємий від батьків похід у печеру Оптимістичну що на Тернопільщині їх саме приваблювали сталактити.І ще, хто не погодиться відвідати найдовшу в світі гіпсову печеру.Тут то й воно Петро та Максим відразу зацікавились пропозицією.І вони всі дружо як і завжди обговоривши все у аступий день сівши на велосипеди і взявши з собою небагато запасів води та їжі вирушили у досить таки далеку путь.А остаок допишу завтра.
<span> Антоніми до фразеологізмів:
1 - Горішок не по зубах (важко, дуже складно)</span>⇒ як горішки лускати, раз плюнути; як з гори котитися; <span>як собаці муху з’їсти (легко).</span><span>
2 - Ні за плечима, ні перед очима (бідна людина)</span>⇒бряжчить у кишені; набита кишеня; повний гаманець (багатий).
◦Природа одному мати, другому — мачуха.
◦Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
◦На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
◦Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
◦Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
◦Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
◦Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
◦Як небесна височина, так морська глибина.
◦За рідною землею і в небі скучно.
◦Високі гори мають глибокі доли.
◦Де високі гори, там глибокі доли.
◦Нема гори без долини.
◦З гори не треба пхати — само піде.
◦Гора з горою не сходиться.
◦Гора народила мишу.
◦З гори вскач, а на гору хоч плач.
◦І за горами люди живуть.
◦Поле має вуха, а ліс очі.
◦Поле бачить, а ліс чує.
◦Дай полю гною - дасть хліба вволю.
◦Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
◦Там того поля на заячий скік.
◦Хто полю годить, тому жито родить.
◦Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Пора до двора: сходить місяць і зоря.
◦Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
◦Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
◦З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
◦Зорі з неба здіймає.
◦Тільки зірок з неба не знімає.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
◦Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
◦Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
◦Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
◦Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
◦Місяць — козацьке сонце.
◦Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
◦Молодий місяць не всю ніч світить.
Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
◦Після дощу і сонце засяє.
◦Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
◦Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.