Весняним ранком над криничкою верба схилилася та низько вклонилася.
Затихла і пташка, і людська розмова, мовчить не шепоче зелена діброва.
В північний час ударить грім в небес широку стелю, тривога ввійде в рідний дім. Оригінальності від них не ждіть : шапки ж це імітатори веселі. Не мовкли в садах солов'ї, то кликала нас Україна в зелені простори.
Нижче було видно зелену стежечку, то зеленіли пологі луки, попід чорним лісом вкриті лозами. Вітер дужчає на човні, збираються вітрила!
В народі кажуть- "Слово не горобець ,вилетить не зловиш."І справді яку велику силу має слово .Воно може ранити,розчавити,вбити.Слово може розвеселити ,підбадьорити,піднести .Як часто ми навіть не задумуючись над своїми словами раним серце близьких нам людей.Слово вимагає обережного ставлення.І лише від нас залежить які слова добирати в срілкуванні з іншими людьми.Не говори що думаєш ,але думай що говориш
Службові-- до, із
Підмет- сніжки
Присудок- полетіли
Шись - суфікс
одірв - корінь
ав - суфікс
одірвавшись - основа