Щоб потрапити в наш старий парк, треба пройти по затишному пішохідному мосту через невелику річку. Ця мала річка протікає через все місто. Коли дивишся на неї з висоти мосту, здається, що вода в ній нерухома, але варто вітрі кинути на воду дереві лист, починаєш помічати, що річка все-таки рухається. Лист, наче маленька човник, плавно ковзає по течії, підганяли вітерцем. Але іноді здається, що не вітерець підганяє листя до води, а птахи, які носяться над мостом, то стрімко зникаючи під ним, то злітаючи вгору з протилежного боку. Може, помахи їхніх довгих гострих крил і створюють той вітерець, який приводить в рух листя?
Але к вечору птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.
Это значит, что нужно заботиться не только о себе, но и о ближнем
Кожна нація має свою звичаї та традиції щодо прийому гостей, кожний народ приймає гостей по – особливому, але небагато це роблять так відкрито та щиро, як українці.Український народ, завжди відрізнявся своєю гостинністю. Наша нація настільки добра та щира, що завжди з великим задоволенням люди йдуть в гостів до українців.Будь – який гість, чи то запрошений, чи то випадковий приймається однаково шановано. Хазяйка вбирає кімнати, робить оселю чистою та світлою. Потім на стіл вистилається чиста, святкова скатертина, на яку виставляються смачні страви, які відображають майстерність господині готувати. Особливим показником гарної господині можна вважати чисті рушники, які часто прикрашаються вишивкою. Вони краще слів говорять проте, що в цьому домі шанують гостей.Самі господарі дома також вдягають чисте, красиве, святкове вбрання, щоб висловити свою пошану до гостей. Старі люди кажуть, що сам Святий Боже приходить до людей, приймаючи обличчя гостя. А як відомо, український народ дуже віруючий. Саме тому, мені здається, українська гостинність завжди відмінна.Є також традиція зустрічати гостей з хлібом – сіллю, але зараз її дотримуються тільки на весіллі.Гостей з радістю зустрічають на порозі та запрошують в хату, пропонують найкращі місця відпочинку. Гості приходять із подарунками, щоб висловити подяку за запрошення.Господар дому розмовляє з гостями, а господиня порається на кухні, намагаючись зробити страви якомога смачнішими, щоб гості не пішли голодними чи незадоволеними.Вся увага господарів присвячена тільки гостям, все найкраще – для гостей. Мені здається, що саме ця щира українська гостинність є однією з основних прекрасних рис українського народу. Саме ця неперевершена увага до гостей робить український народ одним із самих гостинних у світі.
<span>Яблука, мов маленькі сонечка, освітлюють картину.
</span>Яблука за кольором золотисті,
за розміром і формою круглі
Яблука наливаються, сяють,
Выпишешь что то
Життя – це мить, зумій його прожити!
Життя — це шанс. Скористайся ним.
Життя — це краса. Милуйся нею.
Життя — це мрія. Здійснюй її.
Життя — це виклик. Прийми його.
Життя — це обов'язок. Виконай його.
Життя — це гра. Стань гравцем.
Життя — це цінність. Цінуй його!
Життя — це скарб. Бережи його.
Життя — це любов. Насолоджуйся нею.
Життя — це таїна. Пізнай її.
Життя — це юдоль бід. Перебори усе.
Життя — це пісня. Доспівай її.
Життя — це боротьба. Почни її.
Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї.
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове — не загуби його.
Це твоє життя. Борони його.
Заповіді Матері Терези
Людське життя…Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони…всі вони зовсім різні і чимось неповторні.
Стежина життя…Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними травами чи у чорних тонах, як у пісні… Для кожного вона своя, одна єдина, і, на жаль, скінченна.
Щодня перед кожним з нас постають запитання: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Здається, це прості запитання, але дати на них відповідь не легко.
Кожен день свого життя можна витрачати на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але, що від цього – лише спогади, які є малою розрадою у старості. Тому не варто розтрачувати своє життя на щось не важливе, в тому числі і на самі лише втіхи. Ми повинні цінувати кожен прийдешній день і використовувати його продуктивно.
Час минає, ми дорослішаємо і не замислюємось над тим, яке ж коротке життя. Дріб’язкові сварки, щоденне сидіння перед телевізором чи комп’ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, ми не можемо в повній мірі насолоджуватись всіма барвами життя.
Тому так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, лагідними обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна - і ми маємо завжди це пам’ятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш, і не проживеш по-новому. Тож цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!
Пам’ятаймо заповіді Матері Терези:
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове — не загуби його.
Це твоє життя. Борони його.