<span>Индия расположена на территории Южной Азии. Страна занимает седьмое место в мире по площади (3 287 590 км², в том числе, суши: 90,44 %, водной поверхности: 9,56 %) и второе место по численности населения (1 131 191 071 чел.). [3] Индия имеет сухопутные границы с Пакистаном на западе, с Китаем, Непалом и Бутаном на северо-востоке, с Бангладеш и Мьянмой на востоке. Кроме того, Индия имеет морские границы с Мальдивскими островами на юго-западе, со Шри-Ланкой на юге и с Индонезией на юго-востоке. [3] Спорная территория штата Джамму и Кашмир имеет границу с Афганистаном. [4] </span>
<span>По количеству населения (1,2 млрд человек) Индия занимает второе место в мире после Китая. [86] Почти 70 % индийцев проживают в сельских регионах, хотя за последние десятилетия миграция в большие города привела к резкому увеличению городского населения. Самые большие города Индии это Мумбаи (ранее Бомбей) , Дели, Колката (ранее Калькутта) , Ченнай (ранее Мадрас) , Бангалор, Хайдарабад и Ахмадабад. [56] По культурному, языковому и генетическому разнообразию Индия занимает второе место в мире после Африканского континента. [56] Средний уровень грамотности населения Индии составляет 64,8 % (53,7 % среди женщин и 75,3 % среди мужчин). [86] Самый высокий уровень грамотности наблюдается в штате Керала (91 %),[87] а самый низкий — в Бихаре (47 %).[88] Половой состав населения характеризуется превышением количества мужчин над количеством женщин. Мужское население составляет 51,5 %, а женское — 48,5 %. Среднее по стране соотношение мужского и женского населения: 944 женщины к 1,000 мужчин. Средний возраст населения Индии составляет 24,9 лет, а годовой прирост населения — 1,38 %; на 1,000 человек в год рождается 22.01 детей.
</span>
Ровная поверхность но есть 2 вида: возвышенность и низменность (возвышенность-выше уровня моря а низменность-ниже) ещё есть холмистая равнина
Если бы я была древним человеком я бы представляла землю и думала что у земли есть край. Потому что не было учёных и никто незнал что у земли на самом деле края нет.
Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України спостерігаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод. Землеробський вплив на ландшафти України є переважаючим і саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їх місці в процесі сільськогосподарського природокористування сформувались агроландшафтні комплекси (природно-землеробські, меліоративні, пасовищні). На сільськогосподарське користування припадає 80 % земельного фонду України: лісостепові, степові ландшафти розорані на 75—85 %.
На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусного горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів, виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія нині проявляється на площі 12 млн гектарів. Щорічно до 3 тис. гектарів земель руйнується ярами. В степових ландшафтах через екстенсивну технологію землеробства втрати гумусу за останні 20 років становлять 1,5—2,5 % в орному шарі.
У зоні мішаних лісів України орні землі займають близько 40 % земельного фонду, мало їх у гірських районах: Українських Карпатах — 16,8, Кримських горах — 21,4 % земельного фонду.
Землеробський вплив найбільш проявляється через агротехніку і меліорацію, якими зумовлюється зниження (підвищення) рівня ґрунтових вод. Істотними чинниками землеробського впливу є полив, вапнування, обробіток і піскування земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створення лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний в зоні мішаніх лісів, окремих частинах Лісостепу. Там осушувальні меліорації поєднуються з хімічними, фіто-меліоративними та культурно-технічними заходами (підсів трав, заміна чагарників луками та ін.). У лісостепових і степових ландшафтах України зрошенням регулюється їх вод-
<span>нотепловий і сольовий режими, при цьому проявляються супутні несприятливі процеси (підняття легкорозчинних солей, просадки, підтоплення).</span>