-Здраствуйте, я журналіст журнала "Медична допомога"
-Добрий день, а я дитячій лікар.
-Дозвольте задати вам кілька питань?
- Звісно питайте.
- Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися?
- Учився довго - майже п'ять років.
Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією.
- А хто вас подштовхнув учитися на лікаря?
- Мама, вона у мене стомотолог.
- Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію?
- Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати.
- Дякую вам за інформацію.
- Нема за що.
У мене в саду висохла трава. настала весна пожовкло листя. закінчилась зима відцвітають квіти. сьогодні без перестанку ідуть дощі.
Хочете вiрте, хочете, нi, але вчора в три часи ночi iду я по лiсу .i тут мене ведмiдь попросив пограти на гiтарi, але ж менi ведмiдь на вухо наступив , так менi сказали в музичнiй школi.Тут менi ведмiдь сказав щоб я знайшов iди.I ось я згадав, що в мене е поклади в холодильнiку i ми з ведмiдем пiшли до мене додому. Прийшли, ведмiдь залiз в холодильник i почав iсти за обидвi щоки, аж шерсть намокла.Пiсля того , як вiн поiв, я його попросив пiти наколоти дрова, але вiн не захотiв, як говориться: " як iсть то упрiе, а як робить то замерзне".Тодi я думав, що вiн поiсть i пiде додому, але не все так бувае, як чоловiк гадае, вiн залишився спати в мене, та ще й на моему лiжку. Треба було лягати спати i я лiг, а ведмiдь був таким м"яким , але тут перериває мiй сон мама i будить мене до школи. Я з переляку пiдскочив i питаю де ведмiдь, а вона менi говорить , що не треба передавати кутi меду, що це був лише сон. Ось таке веселе утро було в мене вчора!