1. Наказовий вигук (гайда)(айда),загальне значення -спонукання до дії,спрямоване до людини,або наказ зникнути кудись.
"І не прохай, і не благай,--нічого не поможу...Ну чого стоїш?Айда!"(М.Коцюбинський.)
"Чіпка крикнув:-Ти чого сюди забрався?Гайда!"(П.Панч).
"Гайда в човен їдьмо!"(Є.Гуцало).
2.Баста-слово відоме,як вигук на означення припинення дії.
"Годі з вами цяцькатись !Баста!"(О.Гончар).
Пожалуйста::::::::::::::::::::::: платочки (суфікс ОЧК), сивенькії (суфікс ЕНЬК), дощик (суфікс ИК), дрібненький (суфікс ЕНЬК), холодний (суфікс Н), вітрець (суфікс ЕЦЬ), травиці (суфікс ИЦ), тоненькії (суфікс ЕНЬК), вінець (суфікс ЕЦЬ).
1. Відокремлене означення.
Осяяна сонцем, перед нами розкривався зовсім новий світ.
Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур'яні.
2. Відокремлена прикладка.
Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.
Золотими куполами ще здалеку вітає нас славетна столиця - Київ.
3. Відокремлені додатки.
А я не знаю нічого ніжного, окрім берези.
Гризуни, наприклад ховрашки, завдають багато шкоди полям.
4. Відокремлені обставини.
Аліна, незважаючи на свій жвавий, веселий характер, читала серйозні книжки.
Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи.
1) пів-Миргорода, пів-Острога, пів-Венери, пів-Алушти
2) півночі, півескадрона, півпляшки, півоберта, півлимона, півовал, піввікна, півавтомат
З чого починається Школа ?!
Можливо з першої цеглини чи навіть тієї людини, у голові якої з’явилася лише миттєва маленька ідея створення.
Процес потребує часу. Проходять роки. Ну ось, приміщення готове, і гомосапіенс, у голові котрого колись зростала маленька ідея, плескає у долоні – задоволений. Швиденько біжить до майстрів, замовляє табличку із назвою, номером школи .Ще ж необхідні парти, стільці, дошки, підручники .
Отож, плюс рік, нехай два – усе є! Нрешті!!! Але чомусь, все одно чогось не вистачає...Чого ж?! Дітей! Ось, насправді, з чого починається будь-яка школа! З того золотого дзвонику, що несе у своїй крихітній ручці першокласник! Радісний сміх, солоні краплинки в кутиках очей сентиментальних батьків, шелест яскравих ароматних букетів, цукотіння дитячих пантофлів – усе це є тим чарівним прологом, що веде у таємничий світ під назвою «Школа».
Школа, як окрема істота, що має свій вік, память, дух і навіть настрій. Вона не нарікає на упертість своїх старих дверей, луплення стін чи скрипучу підлогу, у неї усе бездоганне! А бачили б ви її у сонячні дні! Яка вона сповнена тепла і світла, що аж самому кортить іти шкільними сходами з усмішкою, до вух натягненою, пристрибуючи! Навіть, якщо на вулиці негода, школа залишається спокійною і врівноваженою. Її дух, запах життя , рух і розвиток надихають колористику класів і коридорів різнобарв’ям, і це одразу відчуваєш, ступивши на поріг.
Це все , що вдалося знайти на мій погляд в інтернеті .