Син:тату,а чи любить машина цукерки ?
Тато:я не знаю спитаю
Син:а в африцi росте морозиво?
Тато:нi,це точно(тихесенько) скорiш вже у школи пiшов.
Вони,мабуть, вже пішли.
Напевно, завтра буде падати дощ.
Безперечно, сьгодні добра погода
Мабуть, ти це читаєш
Ти будеш це читати, мабуть
12.б) г)
14. Сполучник А)
схема речення: [..],а [..]
13. 1-а
2-г)д)
3-б
4-в)
"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", - пише поетка сучасності Ліна Василівна Костенко. Свій перший вірш я написав про Україну. В ньому я возвеличив незламність і волелюбність українців, описав гори, ріки і полонини. Він ще не такий досконалий, але написаний від щирого серця.
Далі я почав писати вірші різножанрові. Про що б я не писав - природу, тварин, людей, світ - я зрозумів, що вся поезія оповита серпанком загадковості. Вірш є прикладом майстерності, яка досягається завдяки великому таланту та непосильній праці, самовдосконаленню.
Для мене поезія - наче ковток свіжого повітря, друге дихання. Коли я вперше прочитав вірші Ліни Костенко, я був приємно вражений силою її таланту, адже кожен рядок написаний серцем.
Я хотів би стати відомим письменником у майбутньому, щоб бути істинним сином свого народу, може, навіть, послідовником Ліни Василівни. Я осмислюватиму все, що накопичено й вистраждано століттями несвободи, боротьби, перемог і поразок, щоб нічого не розгубити в нелегкій дорозі в майбутнє тисячоліття. Мені байдуже, чи стану я популярним поетом, головне - ніколи не зважати на кон'юнктуру і писати найчесніші, найбезстрашніші поетичні твори.
плем'ям ким в орудному відмінку