Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям.<span>Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще.Отже,щастя приносить вміння працювати.
</span>
Я дуже поважаю літніх людей і ціную їхні поради і вказівки, тому що люди старашого покоління завжди можуть почерпнути багато цікавого і корисного із власного досвіду<span>. Я добре усвідомлюю той скарб знання, що вони збирали протягом усього життя, і безмежно вдячний тим людям, що воліють ділитися цим скарбом з молодшим поколінням. Я завжди маю за задоволення проявити допомогу літнім людям, навіть у звичайних буденних ситуаціях, тому що розумію, що я теж колись потребуватиму допомоги інших. Своїм обов"язком я вважаю проявити розуміюче і вічливе ставлення до кожної люди похилого віку і бажаю, щоб це стало обов"язком для кожного з нас!</span>
Добробут народу, без сумніву, заощаджувати кошти.
Пам'ять згодом стала дуже погана настільки, що я забував як говорити рідною мовою.
Впавши в калюжу я вдарився макитрою прямо об кущ рути-м'яти.
Військовозабов'язанниц докурив папиросу і сказав, щоб більще я до нього не чеплявся.
Дім, куди мене відправили за братом, знаходився на холмі, тому було добре видно його чоторьохповерховий бік.
Мама не багато розповідала мені про цю Аатошколу, найчастіше вона просто говорила, що устала.
Дніпро-славутич, чи бачив ти, як все виирає навкруги?!
Івасик-Телесик - книжка мого дитинства, до якої мене привчила бабуся.
Житомир це найкраще місто в Україні. Це найулюбленіше місто для мене. У Житомирі є музеї, парки, торгово-розважальні центри. Безліч шкіл в яких навчаються діти. Житомир це найкраще місто для мене.