Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
<span>Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити. </span>
<span>Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи? </span>
<span>Мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури. Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час. Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе. </span>
<span>Урочиста хвилина настала. Вся сім'я сідає за стіл. На центральному місці — наша бабуся. Ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. Справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. Вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. Ці пиріжки дають нам силу, розум. Мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. Мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся. </span>
Я дуже люблю допомагати мамі готувати .Найкраще у мене виходить олівє.Я варю картоплю,яїчка .Чищу їх,ріжу.Потім викладаю все на в одну тарілку солю,перемішую і додаю майонез.Це мій улюблений салат.Також моєї родини.
Кожна пташка красна своїм співом,так як і людина своєю душею.Нерідко в цьому житті людей порівнюють з птахами.Наприклад зозуля чи голуб.Різні варіанти порівняння наявні в людей. Та ми не про це тепер говорим. У кожної пташки свій голос, своя історія,своя пісня. У народі кажуть що спів солов'я ні з чим не зрівняти . Але часто можна почути співи різних видів пташок і всі вони по-своєму прекрасні. Ніхто навіть і не здогадується, що в своїй пісні має на увазі птах , про що його пісня про печаль чи радість,про скликання на обід чи журба по рідним. Так ми милуємось і захоплюємось неперевершеності проспіваної пісні птахи.Але прислухаймося до трепету їх голосів , до їх душі , як і до людини.
без'язикий, без’ядерний,
безпомічний, безпосередньо, безперспективно, безболісно, бездіяльність
Безпомічний дідусь йшов дорогою до моєї школи.
роз'яснити, роз'їзд, роз'їхались, роз’єднати, розм’якшити
розказати, розмалювати, розпалити, розкритикувати, розсердити
Я розказала мамі що сьогодні отримала двійку.