Ответ:Сонце підбилось вгору,і туман розвіявся.
Объяснение: Сонце підмет,відбилось присудок,туман підмет,розвіявся присудок.Дві граматичні основи і це складне речення
На зустрічі ми вирішили поставити усі крапки над і.
2. Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер.
3. У новій школі я почувала себе не в своїй тарілці.
4. Ніхто його не тягнув за язик.
5. Зверху я бачила місто ,як на долоні.
6. Ми зустрілися віч на віч.
7. Від новин у мене голова йде обертом.
8. Він зник, як крізь землю провалився
9.Схожі ми з сестрою, як дві краплі води
10.Місто наше він знає, як свої пять пальців.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/1308172#readmore
Причаїлись гори,заворожені красою ще ніколи не бачених степів.
Похмурий і задумливий ,мимоволі забрів до лісових хащів.
<em>Дмитрик, </em><em><span>восьмилітній хлопчик</span></em><em>, вибіг на вулицю з курної хати.</em>
<em><em>Там він, </em><em><span>клятий</span></em><em>, і загине.</em></em>
<em><em>Був у Романовім садку куток,повитий особливою таємничістю.</em></em>
Пам'ять згодом стала дуже погана настільки, що я забував як говорити рідною мовою.
Впавши в калюжу я вдарився макитрою прямо об кущ рути-м'яти.
Військовозабов'язанниц докурив папиросу і сказав, щоб більще я до нього не чеплявся.
Дім, куди мене відправили за братом, знаходився на холмі, тому було добре видно його чоторьохповерховий бік.
Мама не багато розповідала мені про цю Аатошколу, найчастіше вона просто говорила, що устала.
Дніпро-славутич, чи бачив ти, як все виирає навкруги?!
Івасик-Телесик - книжка мого дитинства, до якої мене привчила бабуся.
-Привіт,Романе, ти куди так поспішаєш?
-Здоров,- відповів йому Ромко,- часу немає на день народження Ігора поспішаю.
-Ти з ним так сильно дружиш чи що?-зацікавився Саша.
-Так ми дружимо з дитинства і все життя разом,-гордо відповів товариш.
-Круто, а ви часто сваритесь?-ще більше зачікавився Олександр.
- Буває, але ми зразу ж миримось,- усміхнувся Рома,- ну навіщо пусті сварки?
-Дійсно, це, мабудь, справжня дружба.
-Напевно, ну гаразд, я пішов, а то запізнюсь.
-Давай,бувай-попрощався Сашко.