<span>Зимова заметіль. Люта метелиця.</span>
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
<span>Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. </span>
<span>Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». </span>
<span>Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.</span>
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Діалог матері та сина:
-Добрий ранок синку!
- Доброго ранку.
-Чому ти без настрію?
-Мамо можна я не піду сьогодні до школи?
- Чому?
- Мені там зовсім не подобається?
- Чому? Тебе хтось ображає?
-Ні. Мені скучно.
-Синку завали собі друзів. Ти ж тільки у першому класі.
-Само, а якщо зі мною ніхто дружити не буде?
-Чому? Будуть.
Прийшовши зі школи хлопчик радісний поділився з мамою проведенним днем у школі:
- Само дякую тобі велике.
- За шо?
-За те, що підказала мені друзів мені знайти.
-Бачиш як ти швидко друзів знайшов, тож просто завжди вірь у себе і свої можливості. Ти все зможеш.