<span>КЛИМКО
перший розділ
1.Пробудження або розповідь про сон
2.Шлях за сіллю
3.Солдат
4.Подаруночок</span><span>другий розділ
5.Відпочинок
6.Їжа</span><span>третій розділ
7.Прихисток для Климка
8.Товариші хлопчика
9.Прихід італійців
10.У місті
11.Зустріч з Наталею Миколаївною</span><span>четвертий розділ
12.Подорож за слов'янською сіллю
13.Стара бабця
14.Подарунок Швеця
15.Випадок з поліцаями</span><span>п'ятий розділ
16.Пропозиція тітки Марини
17.Жорстокий німець
18.У потязі</span><span>шостий розділ
19.Мрії
20.Останній постріл</span>
Велодризина
рЕзина
руЛь
кОлесо
траНспорт
спИца
цеПь
камЕра
пеДаль
<span>Автор: Григорій Квітка-Основ'яненкоРік: 1832Літературний напрям: сентименталізмЛітературний рід: епосЖанр: сентиментально-реалістична повістьТема: зображення життя і побуту українського народу, відтворення високої моральної чистоти.Ідея: засудження соціальної нерівності; уславлення гуманізму, чесності, щирості, доброти, палкого кохання та вірності.Джерела написання: дійсність українського села кінця XVIII - початку ХІХ ст., фольклор.Головні герої: Маруся, Василь, Наум Дрот (батько Марусі), його дружина Настя (мати Марусі), Олена (подруга Марусі).Сюжет: Маруся та Василь закохані один в одного і хочуть одружитися. Але на заваді планам стає батько Марусі, сільський багач, який не хоче віддати свою дочку за сироту, до того ж рекрута. Василь іде на заробітки, щоб відкупитися від солдатчини. У цей час Маруся сильно хворіє і врешті-решт помирає. Василь повертається із заробітків, іде в монастир, де помирає від туги за коханою."Маруся" - перша українська повість.Уперше повість надрукована у книзі "Малоросійські повісті". Твір характеризується майстерним змалюванням побуту, звичаїв, обрядів та докладним описом пейзажів, він має вільну побудову та багато ліричних відступів. У тексті твору автор вживає зменшено-пестливі слова, щоб додати тону розповіді розчуленості.Літературознавці знаходять у повісті вади, наприклад:<span>надмірна чутливість;ідеалізація патріархального устрою.</span></span>
Ответ: походженням своїх предків
Объяснение:
У повісті «Маруся» Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок … прямесенький, а губоньки — як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані». І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся «до діла невсипуща». Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочиться, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу!» Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.