Дорогой Василий! Пишу тебе. как смог. Слышал про твой подвиг, да кто в нашей части не слышал? Ты пишешь, что не герой совсем, а мне кажется, ты просто скромничаешь. И согашайся, брат, на орден. Тебе же честь. И как же ты не струханул-то? Ледяная, пади, вода? Знаю, для дела надо было, молодец. Хвалю тебя.
И вот пока будут на нашей земле такие молодцы, как ты, всегда сможем Русь-матушку защитить!
Да ты смотри, не возгордись...
Уж не до гордости наверно было, когда кости-то промерзали за Родину? Пади, так.
Живи, брат, хорошо и счастливо. Как смогу, сразу напишу тебе.
Твой товарищ.
Человек ушёл и жизнь остановилась...
Пусть человек тот и ненавистен тебе,
или раздражает,
ты всё равно его любишь,
его уважаешь.
Береги то, что у тебя есть,
Ведь жизнь не вечна
И придётся учесть,
Что тот человек
Был тебе дорог.
Никто его не заменит во век.
У него было сто дорог,
Но ты сократил ему их до одной.
И эта дорога та, что ведёт в ад,
Он не улетел, не попал в рай,
Он покоится один,
Вот и месяц май,
А он идёт и никого не видит,
Кто мог бы его любить...
Время остановлено,
Вокруг тебя и всех,
Кому он был дорог,
Или кому был бес.
Вот что значит
Любить и ненавидеть,
Вот что значит
Потерять и обидеть...
Надеюсь подойдёт)))))
Автор рассказывает о том, как явившись случайно в город своего детства, попал на детский спектакль и узнал там в роли бабушки персонажа знаменитую актрису. Он дождался ее после спектакля и рассказал, что, когда был маленький, а актриса еще молодая, он ходил на ее спектакль со своей бабушкой и видел актрису в роли мальчишки.Автор вспоминает тот Новый Год, когда повел на спектакль свою бабушку, и какая она была замечательная, и как радовалась вниманию мальчика. Рассказ учит тому, что не нужно забывать своих родственников и уделять им внимание пока это возможно.ВРОДЕ ТАК))))))))))))))))))))))
В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака — образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за допомогою свого героя дослідив усебічно проблему грошей.
Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. Він розповідає Дервілю про своє життя, і поступово стає зрозуміло: в ньому майже ні для чого, крім грошей, місця не лишилося. Він прагнув мати гроші, бо вони дають свободу, а хто ж не хоче бути вільним. Але, накопичивши певну суму, Гобсек не зупиняється, бо розуміє: великі гроші дають владу. Саме ця насолода для нього найкраща. Він так захопився, що й не помітив, коли і як гроші стали володіти ним. То, може, гроші не потрібні? Це не так. Відсутність грошей у Ернеста де Ресто ледве не зруйнувала його надії і щастя. А от для його матері гроші стали джерелом усіх нещасть, бо вона не знала ані ціни грошам, ані небезпеки, яку вони крили. Розкидаючи гроші на Максима де Трая, на розкіш, вона забула про свій обов'язок перед чоловіком і дітьми. Гроші — річ небезпечна. Потрапити у залежність від них дуже просто, тому Фанні Мальво позичає у Гобсека стільки грошей, скільки може віддати, заробивши працею білошвейки. Та й Дервіль розуміє думку Гобсека, який позичає йому гроші під великий процент. Адже немає більшого тягаря, ніж тягар зобов'язаності за надану послугу. Часом це руйнує стосунки. Тому Гобсек позбавляє Дервіля необхідності почуватися вічно винним йому. Це ще один бік проблеми грошей.
Таким чином, дослідивши проблему грошей, Бальзак дійшов висновку, що гроші потрібні людині, аби жити, не думаючи про них, а займаючись творчістю, справами тощо. Брак коштів призводить до занепаду моралі, як у Максима де Трая. Невміння керувати своїми потребами призводить до марнотратства й трагедії. Великі гроші дають владу. Але саме великі гроші часом забирають у полон життя людське, як це сталося з Гобсеком.