это,наверное восстания при Екатерине 2.Е пугачева 1773-1775г и С.разина.
Умираючи князь Ярослав
Заповіт своїм дітям покинув,
Щоб Україна-Русь, край наш любий-святий,
У руках у синів не загинув.
В заповіті тому написав Ярослав
Коротеньке та мудреє слово:
– «Ви любітеся, дітки мої,
Та шануйте одно ви одного;
Та щоб згода між вами була,
Вас бо ненька одна породила,
І тоді вас ніщо не злама,
Й не здола вас ворожая сила.
Коли ж буде незгода у вас,
То загинете й край дорогий, –
Буде лихо тяжке він терпіти.»
Поховали сини свого князя-отця
Та й Вкраїною правити стали;
Але батьків святий заповіт
Залишили вони, занедбали.
А Україна-Русь, наша мати свята,
Повилася у тугу та горе;
Передчуваючи близьку кончину, Ярослав Володимирович дав заповіт своїм 5 синам, що на той час були живими. «Повість временних літ» оповідає, що батько закликав синів жити у мирі й злагоді. Далі він мовив: «Ось я доручаю замінити мене на столі (престолі. — Авт.) в Києві старшому синові моєму і братові вашому Ізяславу; слухайтесь його, як слухалися мене, хай він замінить вам мене; а Святославу даю Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Ігорю — Володимир (Волинський), а Вячеславу — Смоленськ». Деякі пізніші літописи (Новгородський перший, Тверський, Авраамки) конкретизують розподіл земель між Ярославичами: Ізяславу дісталися Новгород, Турівська й Деревська (Древлянська) волості, Святославу — «сторона східна, до Мурома», Всеволоду — Ростов, Суздаль, Білоозеро, Поволжя.
І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу...
Сам же Ярослав був слабий... Отож приспів Ярославу кінець життя, і оддав він душу свою богові місяця лютого у двадцятий [день], в суботу першої неділі посту...”.
Заповіт Ярослава 1054 р. (літописи називають його «рядом») відкрив нову сторінку в розвитку політичної структури Русі. Він узаконив передання престолів за принципами родового старійшинства, тобто від старшого брата до наступного за віком (джерела називають його «лествичным восхождением»), встановив стосунки між князями на засадах васалітету-сюзеренітету. Відтак ці засади поширюються на весь феодальний стан Русі — боярство й дружинників. Однак «ряд» 1054 р. не був одразу реалізований на практиці. Нерішучий і млявий Ізяслав не спромігся утримати владу в своїх руках і поділив її з двома наступними за часом народження братами — Святославом і Всеволодом. Так утворився тріумвірат Ярославичів, що купно правив Руссю з 1054 по 1073 р.
Холоп - лично зависимый человек; в отличие от раба всё же имел немного прав, например, выступать свидетелем в суде при отсутствии других очевидцев преступления, за убийство холопа свободный выплачивал его владельцу виру - 5 гривен.
Смерды - свободные земледельцы-общинники в IХ-ХIV вв. , составлявшие основную массу населения Киевской Руси, обязанные выплачивать феодалу дань во время полюдья и постепенно попадавшие в зависимость от феодала. К 1157-1159 относится восстание смердов в Киеве. После присоединения Новгорода к Москве в 1483 произошло восстание в Пскове "чёрных людей" против законодательством о смердах. В XIV-XV вв. понятие С. на Руси было заменено новым - крестьяне.
Закупы - люди, отрабатывающие долг (по-древнерусски - "купа"), располагавшие собственным хозяйством; отработав долг, закуп становился свободен.
<span>Рядовичи — в Древней Руси лица, служившие землевладельцам по ряду (договору), как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг, помощь семенами или орудиями труда, вынужденные отрабатывать у господина часть своего времени; близки к закупам</span>
Земская реформа
- у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства ) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;
- до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;
- на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.
Реформа міського самоврядування 1870 р.
У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.
Судова реформа 1864 р.
- запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;
- судові засідання були публічними;
- судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;
- уведено суд присяжних.
Освітня реформа 1864 р.
- уведено єдину систему початкової освіти;
- створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);
- відновлено автономію університетів.
Військова реформа 1862 – 1874 рр.
- у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;
- служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;
- армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;
- Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.
Фінансова реформа 1860 – 1864
- управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;
- створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;
- створено Державний банк;
- з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.
Реформа цензури
- запроваджено цензуру періодичних видань; - видавцям заборонено торкатися політичних питань.
Результати і наслідки реформ
- реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);
- сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;
- відбулася часткова демократизація суспільства;
- але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.