<span>Это крупные, длинноногие и длинношеие птицы, их высота составляет 90-155 см, размах крыльев 150—240 см, а вес 2-11 кг. Самый маленький журавль — красавка, самый крупный — австралийский. Высота подвида G.a.antigone у австралийского журавля, обитающего в Индии, достигает 175 см, что делает его самой высокой летающей птицей в мире.[1] Самым тяжёлым журавлём считается японский, его вес осенью может достигать 11 кг</span><span>В отличие от похожих на них, но имеющих очень отдалённое родство цапель, в полёте вытягивают ноги и шею. Это делает их похожими на аистов, но в отличие от них журавли никогда не садятся на деревья. Голова маленькая, с острым прямым клювом. На голове у большинства видов участки неоперенной и ярко окрашенной кожи. Третьестепенные маховые перья крыльев слегка удлиннены, так что хвост кажется длинным и пышным, когда птица стоит на земле. Оперение чаще всего серое или белое. Если визуально сравнивать журавлей с другими болотными птицами, то по сравнению с цаплями их ноги, как правило, длиннее, а шея более вытяннутая; а по сравнению с аистами тело изящнее, ноги длиннее, а клюв пропорционально меньше.</span><span>В зависимости от экологической ниши разные виды обладают уникальными особенностями. Например, наличие заднего хватательного пальца на ногах у венценосных журавлей позволяет им удерживаться на ветках деревьев. У красавки и африканской красавки пальцы короткие, как у дрофы, что позволяет им быстро бегать по травянистой местности. Другие виды журавлей более адаптированы к водной среде: у них шеи, клювы и ноги заметно длиннее, а пальцы на ногах шире. Наиболее приспособлен к жизни в воде стерх — у него самый длинный клюв, а строение ног позволяет им спокойно передвигаться по илистой почве. У австралийского журавля, обитающего на солончаковых болотах, возле глаз имеются специализированные соляные гланды.</span><span>Половой диморфизм (видимые различия у самцом и самок) у всех видов практически не выражен, за исключением того, что самцы, как правило, несколько крупнее самок.</span>
Твір-міркування «Чому птахів треба берегти»
Птахи – це окраса природи. Кожен полюбляє милуватися ними та слухати їхні мелодійні співи.
Інколи пташки шкодять тим, що поїдають вишні, виноград та інші ягоди. Проте, їх треба берегти, бо це також добрі помічники людини у збереженні врожаю. Птахи харчуються комахами та гусеницями, які шкодять посівам на полях та дошкуляють людям, як-от комарі. Дятла недарма називають лісним лікарем, бо він з’їдає паразитів, які псують дерева, а короїд очищує ліс від слабких рослин.
А взагалі, я вважаю, що у природі в кожної живої істоти є важлива роль, а в людини є можливість дбати про них.
Твір на тему Києво-Печерська лавра (опис пам'яток історії культури)
На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
<span>Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце. </span>
<span>Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир. </span>
<span>Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська. </span>
<span>Печери стали останнім притулком для усіх, хто жив у них та помер у давні часи. У печерах лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі — 119. Тут є і легендарний Ілля Муромець та той, хто почав написання історії слов'янського народу — монах Нестор-літописець. Є тут і святий Агапій, який, за легендою, писав ікони, які потім зцілювали безнадійно хворих, і, кажуть, якщо зараз ви підійдете до святих мощів і поцілуєте їх, то всі ваші хвороби зціляться. За легендою, тіла померлих монахів клали у сире приміщення печер, і коли до них згодом приходили люди, то вони бачили, що тіла цих монахів не розклалися, а перетворилися на мумії! </span>
<span>Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок. </span>
<span>Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих скарбів українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її як своє життя, родину, душу. </span>