Любовь как и дружба в наше время не такая искренняя как раньше,поэтому я считаю,что эта тема тоже важна и может стать вашим вдохновением.
Не могу вам посоветовать конкретное стихотворение,но у того же А.С.Пушкина и С.Есенина их очень много и они все прекрасны,поэтому почитайте парочку и возможно найдете то что вам понравится.
<span>Однажды я с друзьями отправился в поход на ночёвку в лес. Мы пришли, побродили по лесу и разбили палатку недалеко с найденным озером. Скоро стемнело. Мы освежились в озере и легли спать. Ранним утром я проснулся от громкого пения птиц. Я вылез из палатки. Передо мной открылся прекраснейший вид. На голубом небе с белыми облачками всходило солнце. О Боже, как это было красиво! Я сел на траву и начал наблюдать за рассвето. Скоро проснулись ми друзья и мы окунувшись ещё раз пошли домой. Я никогда не забуду то зрелище, которое я увидел.
</span>
Стихотворение «Осенний вечер» относится к периоду раннего творчества Ф. И. Тютчева. Оно было написано поэтом в 1830 году во время одного из кратковременных визитов в Россию. Созданное в духе классического романтизма изящное, легкое стихотворение – не просто пейзажная лирика. Тютчев осмысливает в нем осенний вечер как феномен жизни природы, ищет аналогию явлению природы в явлениях человеческой жизни, и эти поиски придают произведению глубокий философский характер.
«Осенний вечер» представляет собой развернутую метафору: поэт ощущает «кроткую улыбку увяданья»осенней природы, сравнивая ее с «божественной стыдливостью страданья» в человеке как прообразом нравственности.
Погрузиться . Это должно быть правильно
Вір на тему: Проблема вибору в трагедії «Гамлет»<span><span>Для мислячого людини проблема вибору, особливо якщо мова йде про вибір моральному, завжди важка й відповідальна. Безсумнівно, кінцевий підсумок визначається рядом причин і в першу чергу ціннісною системою кожної окремої особистості. Якщо у своєму житті людин керується вищими, шляхетними поривами, він, швидше за все, не зважиться на антигуманний і злочинний крок, не порушить відомі християнські заповіді: не убий, не укради, не прелюбодействуй і т.д. Однак у трагедії Шекспіра «Гамлет» ми стаємо свідками трохи іншого процесу. Головний герой у пориві мести вбиває кількох людей, його вчинки викликають неоднозначні почуття, але осуд у цьому ряді коштує на останнім місці</span><span>«Бути або не бути, от у чому питання», – сумніву терзають головного героя аж до фінальної сцени. Він вражений тими подіями, які нежданно-негаданно обрушилися на його голову. Смерть батька в результаті кровожерливого й підлого вбивства, зрадництво матері, що, здавалося, так любила батька, але менше ніж через два місяці вийшла заміж за брата покійного й розділила з ним трон. Мати Гамлета важко назвати злочинницею, але в очах сина на ній лежить тяжка моральна провина: вона порушила борг вірності, забувши покійного чоловіка</span><span>Гамлет бачить дві зради людей, зв’язаних сімейними й кревними узами: його матері й брата короля. Якщо вже найближчі люди переступають закони споріднення, то чого можна чекати від інших? Ілюзорні подання звалилися, і це змушує Гамлета по-новому глянути на навколишню дійсність. Мир навколо для нього не просто спохмурнів – він перевернувся, виявивши виворіт звичних цінностей, понять, ідеалів, які раптом придбали «подвійний зміст», багатозначність. Перед ним з’являється маса недозволених питань, і головний з них: чи треба боротися з існуючою несправедливістю або варто примиритися з тим, яка життя?</span><span><span>Можна </span>припустити, що до страшних подій, що порушили його щиросердечний спокій, Гамлет був людиною цільним, його думки й воля не розходилися зі справою. З тих пор як Примара зажадала помститися кривдникові, Гамлет постійно відчуває протиріччя: його свідомість ясно говорить, що він повинен зробити, але йому не вистачає волі, рішучості. З іншого боку, можна припустити, що аж ніяк не відсутність волі залишає Гамлета довгий час без дії. Недарма тема смерті постійно виникає в його міркуваннях: вона перебуває в прямого взаємозв’язку з усвідомленням тлінності буття</span></span>