1.Нема нічого ситнішого за землю-мати.
(Нема нічього ситнішого за землю-мати: вона всіх годує й напуває.)
2. Прудкіше над усе думка.
(Думкою враз куди хоч перелетиш)
3. Миліше на усе- сон.
(Хоч як добре та мило чоловікові не було, а все покидає щоб заснути.)
4. Перед розумом і сила поступається.
(Хоч який би ти сильний не був, без розуму нічого не досягнеш)
Объяснение:
ключове речення, в якому зосереджена основна думка всього твору, "А хіба не вічний голод у тій хаті, де люди з кам'яними сердцями?"
Мирослава
розумна,смылива
мандруэ, допомагаэ, рятуэ
Мирослава дуже любить батька
дывчина
«З нічних молитов» — вірш-мініатюра, що читається немов на одному диханні, навіюючи світлий настрій і залучаючи до переживання добра. Твір є одночасно поезією і молитвою — люди давно помітили, що між цими проявами духовного життя є чимало спільного. їх об’єднують максимальна щирість, чесність, нетерпимість до будь-якого лицемірства. Це вимагає особливої відповідальності: якщо вже поет використовує форму молитовного звернення, то він тим самим погоджує своє слово з високим авторитетом давньої релігійної молитовної традиції.
Українські письменники неодноразово зверталися до молитовного викладу своїх думок і почуттів. Така форма була звичною для поетів
XVI—XVIII століть, майстрів філософсько-релігійної, або метафізичної, лірики. Форму молитви мають твори геніального Тараса Шевченка «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...», «Тим неситим очам...». Іван Малкович із великим успіхом продовжує й розвиває цю традицію.
Назва його твору виділяє нічну пору як найбільш сприятливий час для того, щоб на самоті, позбувшись щоденної метушні, замислитися над вічними питаннями людського буття. Водночас, виносячи свою віршовану молитву на суд вдумливих читачів, автор немовби запрошує їх приєднатися до виголошення спільного молитовного прохання.
Про що ж він просить? Чи не є його прохання марнославним або егоїстичним? Ми пересвідчуємося, що його поетична молитва сповнена любові до ближнього — це молитва за всіх людей зі щирою вірою та світлою надією на щастя. Не випадково центральним у творі виступає символічний образ «обруча віри» навколо кожного людського серця.
З НІЧНИХ молитов
Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.
Хай кожен в цім світі спасеться, хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч.
1992
«Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».
- «Гроші — гроші всьому голова».
- «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».
<span>- «Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму...»</span>
<span>- «Що за знак? Чи не випили, буває, вчора. Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. Від своєї, кажуть, у грудях пухне»</span>
<span>- «А тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я Гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тілько гроші...»</span>
<span>-<span>«Он у Жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію...»</span></span>