Взагалі я дуже полюбляю літо. Можно поїхати на море, або на якійсь ставок. Літом завжди світить сонечко, літають метелики навкруги. Ах як я його полюбляю. Кожного літа, я провожду с друзями, а також с батьками. З моїми товарищами ми гуляємо на вулиці, їздимо на велосипедах а взагалі весело проводим час.
Але це літо я хочу провести якось по іншому. Наприклад зібратись всією родиною, та поїхати на природу, влаштувати там пікнік. Абож поїхати такоє само з полатками та розбити лагер зі своїми друзями.
1. Не раніше ніж, коли сонце на дворі зійде.
2. Калина так хизується красою, як людина розумом.
3. Невідомо звідки визирнула тінь, так що хлопець злякавшись задрижав.
4.Радість усіх обіймає так, що на душі стає радісно.
5. Ніхто не знає, коли у тієї людини відбудуться усі її мрії, коли вона віднайде себе у цьому світі.
6. Справжня весна настане тоді, якщо прийде щастя і запускають солов'ї.
7. У той час, як тоненьким шаром землю покрив білий сніжок, кілька квіток ще цвіло.
8. Розкажи мені сину, як ти розбив цю вазу?
9. А жита шелестіли тихо і безкрайно, незважаючи на те що була погана погода.
10. Скільки треба щастя, щоб все було добре і прийшла в сім'ю радість?
11. Коли буду наполегливо вчитися, коли буду старанна, коли не буду зациклюватися на помилках, завершу свій труд.
Мені було нікого привітати на 8 березня.
Оля допомогаэ мити пiдлогу,ми' посуд,поливаэ квiти. (Пс,э в другую сторону)
Рання поезія Т. Шевченка витворюється кобзарем, оповідачем міфа, який зливається з почуттям колективу, хоч повністю не усвідомлює глибинного значення колективного досвіду і не піднімається над ним.У ранніх творах Т. Шевченко наслідує старших по-етів-романтиків. Наприклад, вдається до улюбленого романтиками жанру — балади, бере за взірець стилістику, образність, мелодику. Однак у своєму наслідуванні він набагато перевершує ті зразки, до яких вдається, оскільки його поезія має надзвичайно високий рівень.Прикладом є, зокрема, його поема «Причинна». Згадаємо перші три строфи, відомі кожному українцеві. Це опис пейзажу, що починається рядками:Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива.Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.Уже перше слово кидає нас в епіцентр бурі, тому що виражає найвищий рівень напруження, гнів, лють. Слова «реве» й «стогне» виражають різнобарвну гамму почуттів олюдненого Дніпра, загалом текст збагачений енергетикою народнопісенної образності. Уся картина є підкреслено гіперболізованою: Дніпро — «широкий», верби — «високі», хвилі піднімаються «горами», вітер настільки сильний, що гне верби додолу. Так активізуються почуття, а місячна ніч створює тривожно-утаємничений настрій, традиційний для романтизму.Загалом, сам сюжет поеми витриманий у романтичному ключі: дівчина чекає козака і, не дочекавшись, божеволіє. Коханий не хоче жити без нареченої. Отже, у незвичній обстановці зображені надзвичайні почуття людей, що притаманно романтичному світоглядові.<span>
</span>