БУ́ДЬ-ДЕ (у будь-якому місці), АБИ́ДЕ, ХОЧ ДЕ́.,ДЕ ПОПА́ЛО[ДЕ ПОПАДЕ́]розм.,ДЕ ХО́ЧЕШ[ДЕ ХО́ЧЕТЕ, ДЕ ПРИПА́ЛО[ДЕ ПРИПАДЕ́], ДЕ ПРИЙШЛО́СЯ[ДЕ ПРИ́ЙДЕТЬСЯ],ДЕ Б [ТО (ТАМ)] НЕ БУЛО́ [НЕ БУ́ДЕ]
1. Щирі почуття прикрашають людину.
2. Ніщо так не прикрашає людину (З.в.) - і школяра, і дорослого, - як скромність (Н.в.), привітність (Н.в.), щирість (Н.в.), доброзичливість (Н.в.). А почуття власної гідності (Р.в.) й честі (Р.в.) ніколи не дозволить принижуватися, бути нечесним. І навпаки: ніщо так не викликає зневаги (Р.в.) й обурення, як вияв підлабузництва, нахабності (Р.в.), бездушності (Р.в.). Тож будьмо, друже, завжди людяними!
3. Останнє речення є спонукальним. Воно окличне за інтонацією.
1.Мені подобається читати підручник з української мови і дізнаватися щось цікаве з культури мовлення.2.Василько цілий вечір пильно готувався до написання твору про зиму.3.
У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення -ах (-ях): у вікнах, по морях, на дорогах, на лініях. Не плутай з російською мовою, де іменники з прийменником по мають закінчення -ам (-ям).