Всі ми повинні жити, не цураючись свого коріння.
У наш час вічливість все більше відсторонюється від загальноприйнятої поведінки суспільства і це погано. На мою думку, саме вона є тією важливою істиною, що допомагає людям зрозуміти один одного. У моєму розумінні, вічлива людина та, яка може у будь-якій ситуації проявити повагу до оточуючих: поступитися місцем в громадському транспорті, перепросити за помилку, усміхнено і щиро привітатися, допомогти іншим, дати пораду. Ще хочу наголосити на тому, що вічливість в людині обов"язково пов"язана і з іншими рисами характеру, такими як милосердність, доброта, безкорисність, повага і співчуттяⒶ.
Жили собі Два півники.Один працьовитий,а другий ледар.Колись завелась там лесичка.Ой...шо буде?,-думає перший,а другому всеодно.Нічого мені вона не зробить.Потім настала ніч.Всі позасинали.А крадійка ока не зімкнула,крадеться непомітно до ледаря.Цап!Біжить перекидається.Другий півник за нею.Втекла,нічого за мною повернеться.Він змайстрував пастку.Чує крадеться,в раз і вона у клітці.Питає:
-Де півник?
За подвір*ям відпусти мене,а я заберуся звідсіля.Побіг півник визволив ледаря й мовив:
-Ось бачиш ти на печі грівся із бідою стрівся.Зрозумів все ледарь і став працьовитим.
Щоб ми робили, якбі не мали підтримки рідних? Якби не мали місця на землі, куди моглі б прийті в будь який час и пригорнутись до найріднішої в світі людини? Ми б просто втратили себе. Людина, яка не мае в душі любові - бідна. І навіть маючи весь достаток світу, не можна купити головного - ЛЮБОВІ.Згадаймо, скільки прикладів в літературі - бідні, голодуючі, але такі щасливі люди... І все тому, що вони багаті душею, сповнені любові до близьких. А маючи таку підтримку не страшні ніякі негаразди.
/////Вот как-то так, по бреду набросала
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!