Щастя добре знає кого шукає
Золота осінь
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь
Ответ:
это к слову залишилисьчастина мови: дієслово, граматика: однина, чоловічий рід, минулий час,
Объяснение:
извини, это все что смогла...
Покласти слова у родовому відмінку - Гай, Узгірря, море, вітер, Дніпро, дитинча, відповідальність, імя, надія, блакить, мати, те
Самвелgt
Гая, узгірря, моря, вітру, дніпра, дитинчати, відповідальності, імені, надії, блакитні, матері, телят, школяра
- Привіт Даринко!
- Привіт Віка!
- Як в тебе справи?
- Добре, а в тебе?
- Теж все добре.Як тобі сьогоднішня погода?
- Сонячно.А тобі?
- Мені подобається.Давай сьогодні підемо пограємо в волейбол?
- Давай.В мене є м'яч.Давай візмемо мій м'яч ?
- Давай.Зустрінемося о 15:00 годинні дня.
- Добре.Я згодна.
- До зустрічі Даринко!
- До зустрічі Віка!
діалог під час гри
- Привіт Віка!
- Привіт Даринко!
- Ось мій м'яч.Гарний?
- Дуже гарний.А де ти його купила?
- Мені тато подарував на день народження.
- Ясно.Давай вже грати?
- Давай.
- Лови швидче?
- Ловлю.Відбила, тепер ти лови ?
- Ловлю.Ой, пробач мені що він впав в калюжу .Я просто не вмію грати в волейбол.
- Нічого страшного.Я не ображаюсь.
- Правда?Ти найсправжня подружка.
- Да.Ти теж.С тобою весело й цікаво.
- В мене ніколи не було таких подружок.
- В мене теж.Пішли до мене в дім на чай.Всеодно ж м'яч мокрий.
- Пішли.
І дівчата пішли до Даринки в гості .І ніхто не на кого не ображались.Це були найсправжні подружки.