калина Р.в калини Ор.в калиною
фарби Р.в фарб Ор.в фарбами
ножиці Р.в ножиць Ор.в ножицями
черепаха Р.в черепахи Ор.в черепахою
глина Р.в глини Ор.в глиною
Якщо ти будеш робити доброту люди зрожуміють про тебе і про гарні вчинки і вони будуть робити тобі добрі вчинки . ти повіриш їм вони тобі
Перед весіллям дівчата і хлопці прощаються з юнацтвом і дівоцтвом
Скрізь це бадилля ніде і пройти.
Як би пробратися крізь ці хащі?
Відповідь:Мама і тато змалку привчали мене правильно поводитися за столом: не класти на стіл лікті, користуватися виделкою та ножем, тощо. Мама завжди казала, що культурна людина і їсти буде культурно, навіть коли їсть на самоті. Цього року батьки вирішили відсвяткувати мамин день народження у ресторані. Тато заздалегідь заказав столик у ресторані "Театральний", що неподалік від театру.
Ми зайшли до ресторану, залишили верхній одяг у гардеробі та пішли до залу, де нас зустрів мертодотель. Він показав нам наш столик, де вже лежало меню. Ми почали вибирати страви. Коли ми визначилися з вибором, до нас підійшов офіціант і ми зробили заказ. Поки ми чекали на страви, ми слухали музику: у залі грав справжній джаз-оркестр. Тато й мама були у захваті, і навіть мені сподобалося кілька композицій, хоча я джаз не дуже люблю.
Їжа була дуже смачною. Ми їли, нікуди не поспішаючи, слухали музику та розмовляли. Потім тато побачив свого колегу, який теж прийшов зі своєю дружиною до ресторану. Тато й мама запросили їх за наш столик, щоб поспілкуватися. Виявилося, що ця пара святкувала річницю свого одруження. Ми їх привітали з цієї нагоди. Потім мама по секрету мені розповіла, що дружина татового колеги їй сказала, що я добре вихований, і ій було дуже приємно це почути.
Крім подарунка, тато купив нам всім квитки в театр, і після обіду ми пішли на виставу. Того дня давали "Гамлета". Ось так батьки мене привчають до культурної поведінки. Я дуже вдячний їм за це.
Пояснення:
Тому що
Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього. - А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний.