Твір про шкільне життя пропоную скласти так:
Зараз я навчаюсь у школі та
вважаю, що шкільні роки є найкращими. У мене досить цікаве та насичене
шкільне життя. Я люблю навчатись, дізнаватись щодня щось нове. Я є
частиною шкільного активу, працюю в мистецькому секторі. Тобто окрім
уроків, я ще займаюсь самодіяльністю. Ми з іншими учнями школи організовуємо концерти, малюємо плакати, влаштовуємо конкурси. Моє шкільне життя надзвичайно різноманітне та веселе.
Я читала багато творів про дітей, але ті почуття, які збентежили душу після знайомства з оповіданням Є. Черкасенка «Маленький горбань», важко визначити одним словом. Тут — і співчуття до хлопчика з глибокими променистими очима, «що одсвічували далеко захованим смутком», і розпач від слів діда Антипа: «Яка там доля таким! і їхньою долею далеко не заїдеш». І захоплення неосяжною добротою душі маленького горбаня: «за великим Павликовим горбом діти ще не кміють побачити чудового серця його».
Дивно, але я чомусь зовсім не уявляла цього горба, який спотворив хлопчика, бо сонце його душі своїм промінням наче закривало цей горб. І починаєш розуміти, що потворна чи просто неприваблива зовнішність може ховати в собі справжні душевні скарби.
Сутичка двох дуже несхожих хлопчиків — слабосилого, вразливого Павлика-горбаня і задерикуватого верховоди хлопців Захарка — уявляється мені як сутичка добра і зла. І нехай боязкий і нерішучий Павлик набагато слабкіший за гнівного Захарка, але своєю душею він сильніший, величніший. Павлик проймається співчуттям і жалем до свого переляканого ворога, коли тому загрожує покарання від старо- ~ го дідуся Антипа. Тільки тепер Захарко прозріває і бачить прекрасне серце хворого хлопчика, його лагідність, щирість і чистоту почуттів.
Неначе усі найкращі якості людської душі зібралися у цій спотвореній природою дитині, щоб потім випромінювати добро. Добро, яке навчить людей бути уважними, співчутливими і лагідними один до одного.
<span>Я знаю, що хлопчик-горбань Павлик запам'ятається мені надовго. 1 не тільки своїм чистим і лагідним серцем, а й не вирішеним для мене питанням: «Чи зможе він таким залишитися на все життя, коли такі захарки будуть йому зустрічатися ще не один раз?»</span>
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
<span> Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. </span>
<span>
Захар Беркут
</span>Риси характеру:добрий, волелюбний,чесний, відвертий.розсудливий,мудрий, непідкупний
Прагнення героїв:боронити рідний край від ворогів,служити інтересам народу Портрет:«...Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями... Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний».
Тугар Вовк
Риси характеру:підступний,хитрий,зарозумілий,корисливий.
Прагнення героїв:поневолити народ,руйнувати і розповсюдити розбрат
Портрет<span>: «..був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».</span>