Кінь, олень, скринька, маленький, сіль, близько, тінь, молодь,боротьба, загальний.
Ввічливість — окраса людської душі. В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставлення до людей. Ввічливою, називають чемну, добре виховану людину, яка вміє бути привітною з оточуючими. Ввічлива людина доброзичлива та уважна до інших. Ввічлива людина не буде говорити непристойні речі, відповідати грубістю на грубість, вона поважає себе та співрозмовника. Відчуття такту, культура поведінки в спілкуванні з іншими - головна прикмета ввічливої людини.
Велика, діло, сік, масло, сода, миска, лев, овес, мова, сало
Можна використати пейзажну лірику...це наприклад вірш Лесі Українки <u>"Хвиля":</u>
Хвиля йде,
вал гуде —
білий, смілий, срібний, дрібний,
нападе
на сухеє баговиння,
на розсипане каміння,
білим пломенем метнеться,
стрепенеться,
скине з себе все, що ясне,
й гасне...
Хвиля смутна,
каламутна,
вже не ясна, вже не біла,
відпливає посумніла,
мов до гробу.
Із плачем до себе горне
баговиння тьмяне, чорне,
мов жалобу.
І зітхає,
і втихає,
рине в море величезне
й чезне...
Чи вона
йде до дна?
Може, буде там покірно,
мов рабиня, тихо, вірно,
колихать малі молюски,
гаптувать прозорі луски,
на коралі класти карби,
вартувати морю скарби,
і слугою
під вагою
там вона довіку стане
й не повстане?
Чи полине
межи сестри, межи милі,
вільні хвилі,
розтечеться, розпливеться,
знову сили набереться,
потім зрине
і гучна,
і бучна,
переможно валом сплесне
і воскресне?
Або такий:
Коли прийшла весна
напоєна цвітучим ароматом,
веселим щебетом пташок,
яскравим сонцем оповита
то стрепенулась я,
підняла голову до сонця, всміхнулася
і легкою, веселою ходою
пішла дивитися дива.
А диво скрізь:
промінчик сонця блиснув над водою-
і ожила ріка
роси краплина покотилась по травинці-
ожив весь луг
вітрець веселий колихнув деревце-
і зашумів весь ліс
у мами на руках всміхнулася дитина-
і задзвенів весь світ...
Як гарно жити, дітей ростити,
любов пізнати
і не спіткнутись, не упасти,
додолу очі не опустити
Весь світ любити
і жити, жити, жити...
Ще можна взяти вірш Шарля Бодлера "Вечорова гармонія" (зі світової літератури)
Спостерігаючи за хмарами, вона мріяла про майбутнє.
Шукаючи очима маму, Василь подумав що загубився.
Купуючи квіти, Сашко згадав, що треба купити ще цукорки.