Це страшне слово війна... Війна прийшла, а знею лихо. В світі вже не буде тихо, Кулі свист в повітрі чути, Про війну нам не забути. Війна - це сотні душ побитих, Війна - це плач навколо вбитих, Війна забрала все живе, Кров у річці ще пливе. О, скільки тіл лежить у полі! Матері їх сиві, кволі. Надіією живуть вони, У снах приходять їх сини. В 15 років, у бою, Рятує син сім'ю свою, Крок за кроком проповзає, Кров на землю проливає. Вже не чути бомби взрив - Лунає в серці тільки гнів, Гнів, за сотні душ невинних. Гнів, за ворогів невбитих. Скільки б років не пройшло, Серце ще не зажило. Переглядаючи альбоми, У них - розірвані шоломи. Цей шолом не врятував Друга свого поховав. НЕ ПОТРІБНА НАМ ВІЙНА! Є НАДІЯ лиш ОДНА, "Жити в світі без війни!"- Каже він, вона, всі ми.
Хмм, а как должны выглядеть вопросы?
Если по содержанию то пусть будет так:
Как Ява называл остров на котором жил в камышах?
Почему Ява назвал себя "Робинзоном Кукурузо?"
Где Павлуша и Ява хотели выкопать метро?
В какой музей ездил класс на экскурсии в Киев?
Почему Ява не смог написать итоговый диктант?
Что хотел выловить Кныш в местных болотах?
Ну и тому подобное..
Андрій Самойлович Малишко був одним з тих літераторів, які разом з нашим народом долали складні шляхи XX століття. Він учителював, працював у «Літературній газеті», у роки Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. Після війни Андрій Самойлович працював у журналі «Дніпро». Здається, звичайний шлях радянського літератора. Але Малишко ні в якому разі не був тим, хто проміняв свій народ на пільги, даровані партійним квитком. І вірші поета переконливо доводять це.
<span> Влітку я люблю відпочивати як із своєю родиною, так із близькими друзями. З батьками я відвідую різні міста, а на вихідних виїджаю за місто. Ми беремо з собою човен, палатки, деякі необхідні речі і відправляємось шукати затишне місце десь на березі теплого озера або дзеркальної річки. З друзями ж я часто ходжу до міста на різні розважальні заходи та концерти, іноді ми просто сидимо в кафе і ласуємо морозивом. В особливо спекотні дні ми ходимо на річку, де багато купаємось і засмагаємо. Один раз на літо батьки беруть відпустку на декілька тижнів і ми їдемо у гори. Такий відпочинок є дуже активним і веселим. Ми подорожуємо разом з ескурсоводами і багато фотографуємось. Ось так минає моє літо</span><span>Ⓐ</span><span>. </span>
Ответ: Я згідна/згідний з тим, що мова - коштовний діамант. Адже що б ми робили, якби не мова? Древні люди не вміли говорити, тому користувались малюнками на стінах - зображували в них всі свої емоції, думки. Далі люди навчились вимовляти звуки, але це не зробило їх життя яснішим. І тільки тоді, коли людина навчилась говорити і зв'язно викладати свою думку, її життя стало легшим. Ми повинні цінувати цей скарб.
Объяснение: