Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки?наскільки? якою мірою?
Любити потрібно рідну країну.
Мріяти про кращу надію.
Потрібно краще думати перед тим як щось робити.
Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:
Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,
вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,
два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа,
Пухнастій сніжинці не хотілося опинитися на чиїхось долонях.
Хорошій погоді всі раді: малеча і дорослі.
Якби я був президентом України, я попіклувався би про старих людей та рідних. Тоді я хотів би ще построїти дитячий садок, сиротаріум, школу для бідних. Ще я хотів, щоб у нашій країні не було ні яких порушень та ні яких ограблень в: банках магазинах та ресторанах. Ще хотів построїти дім для людей похилого віку. А ще хотів, щоб зарплатня на роботах була збільшена.