Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки. Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду. Я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.<span>
</span>
Мий брат говорыть дитячой мовой
Относись к людям так,как ты хочеш чтоб они относились к тебе
"Прогулянка до осіннього лісу"
Осіння пора! Чудово неначе в казці, все навколо виблискує під яскравими промінчиками ласкавого сонечка.Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосних пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним, яскравим пензлем у жовтогарячий колір! Воно замріяно кружляє у повільному таночку...
Де- не- де з- під опалого листя виглядають маленькі лисички, їжачки, підберезники...
Як гарно! Як добре навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!
Незлічений бездоганний благословенний незрівнянний прочитаний <u><em>буквений?</em></u> нежданний старанний притаманний наповнений віконний невпізнанний нескінченний мерзенний стінний осінній неоціненний священний оновлений<u />