1) Звук (г) у словах <em>вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр, </em>вимовляеться як (х):
<em>(лехко), (вохко), (ніхті).</em>
2) Звук (з) у префіксах перед наступним глухим наближається до (с):
розкусити - ( роскусити), розписати - ( росписати).
3)Перед наступним дзвінким глухі приголосні уподібнюються до парних дзвінких:
просьба - (прозьба), боротьба - (бородьба), косьба - (козьба).
Щоб дізнатися, яку букву писати, треба слово змінити так, або дібрати споріднене, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний.
<em>Наприклад:</em>
Просьба або прозьба? - перевірочне слово -<u><em> п</em><em>росити</em>.</u> Отже, пишемо с.
Боротьба або бородьба? - перевірити словом - <em><u>боротися</u></em>. (Ми ж не можемо сказати - бородися?).
Так можна перевірити і слово косьба. Перевірочне слово - косити.
Хоч греблю гати - багато;
Як мокре горить - поволі;
Як п'яте колесо до воза - непотрібний;
Море по коліна байдуже;
Бути у хвості - відставати;
Згущувати фарби - перебільшувати.
Коли хлопчик сів , до нього підійшов кондуктор.
Вежа-вежі, ніж -ножі, круча- кручі, ключ-ключі,миша-миші, товариш- товариші, площа- площі, дощ- дощі.
Слово... Буденність і значущість. Простота і таїна. Звичайність і магія. І це все вміщається у слові. Мабуть, коли створювалась мова як засіб спілкування, людство ще не усвідомлювало до кінця силу слів. Бо якось би убезпечило себе від його смертоносної дії. Слова зради, підлості вбивають щось значуще, що існує в людині заради добра і милосердя.
<span>Щастя і горе, радість і смуток — усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові.
</span><span>Слово одне, а бач, що воно може. Та все ж людина придумала слова не для зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. Тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди відповідник доброго слова, і злоба, як хвороба, відступить. Шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше. </span>