<span>слова вимову и их треба запамьятаты) ты нормальна вообще, я просто в шоке с тебя, мкак ты могла?!</span>
Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний) Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський) ; Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах) . А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук) . Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко) . Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко) . Христина повернулась додому стомлена, але щаслива
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. <span>Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. </span>