Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.
Испечь пирог, соткать ковёр, сшить рубаху
«Алые паруса» — экранизация одноимённой повести Александра Грина, которая сохраняет свою актуальность по сей день. Киноленту смотрели ещё наши бабушки, с которыми делалась переживаниями с экранов Ассоль, но это не сравнимо с теми эмоциями что вызывает прочтение самой книги. История, котороя легла в основу кинофильма, на первый взгляд обычная сказка о большой и светлой любви. Хотя на самом деле здесь таится более глубокий смысл. И ведь действительно, после просмотра фильма понимаешь, как действительно важно уметь непросто мечтать, а ещё и верить в вещи, которые могут показаться, на первый взгляд, всего лишь наивной, детской фантазией,но ведь в один прекрасный день они непременно сбудутся.
Огромным плюсом есть то, что сценаристы не пытались сильно изменить сценарий. В начале фильма узнаются диалоги Грина. Очень удачно подобраны актёры, хотя их костюмы не совсем соответствуют эпохе, но выглядят более менее реалистично.
Не смотря на то, что фильм 1961 года, появления корабля с алыми парусами, получилось эффектный и вызывало бурю эмоций.
Этот фильм можно отнести к разряду "Для всех возрастов", ведь никогда не позно поверить в чудо!
Желаю Удачи!
Трагедія «Прометей закутий» – найбільш відома трагедія грецького драматурга Есхіла, що жив на межі VI-V століть до нашої ери в Афінах, якого стародавні греки називали «батьком грецької трагедії». Есхіл, як і інші діячі мистецтва у Стародавній Греції, завжди використовував міфічні сюжети у своїх творах. Пояснюється це тим, що міф відігравав дуже важливу роль у житті стародавніх греків. Ус і уявлення про світ, його походження, розвиток, майбутнє, усі сподівання, прагнення, нездійсненні мрії стародавніх греків, їх розуміння таких складних понять, як життя і смерть, людина і доля, зло і справедливість – усе це зосереджилось у міфах.
Прометей – один із улюблених міфічних героїв у Стародавній Греції. Міф про нього подає історію розвитку людства, як уявляли її собі в античності. За міфом люди були кволі й не могли ні думати, ні говорити, ні розуміти того, що бачили довкола. Прометей мав благородне серце, він перший зглянувся на людей і почав їм допомагати. Знічев’я й інші боги взялися навчати людей, але зажадали за це шани і багатих дарунків. Про-метей заколов жертовного бика й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав лише кістки, але прикрив їх гарним жиром, а м’ясо склав у брудну шкуру, ще й прикрив тельбухами. Потім він запропонував Зев-су вибрати, яку частину люди будуть віддавати богам, а яку залишать собі. Зевс вибрав більшу купу. Відтоді люди їли м’ясо, а кістки жертвували богам. Розлючений Зевс заборонив Прометею підніматися на Олімп, а людям відмовив дати життєдайний вогонь. Але Прометей за допомогою хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі; щодня прилітав орел і клював печінку Прометея, яка за ніч відростала знову. Після багатьох століть таких катувань Геракл вбив орла і визволив Прометея.
Цей міф був добре відомий усім стародавнім грекам. У трагедії представлено лише ті події з міфу, що відповідали творчому задуму автора, що хвилювали Есхіла-митця і Есхіла-людину.
Трагедія Есхіла відзначається вірою у прогрес та розвиток людства.
1.Где жила лягушка до путешествия? (на болоте)
2.Какое прозвище было у лягушки?(квакуша)
3.В какое время года лягушка встретила уток?(осень)
4.Много ли лягушек и комаров на юге?(целые тучи)
5.Куда направлялась лягушка с утками? (на юг)
6.Что держали утки в своих клювах, когда летели с лягушкой?(прутик)
7.Сколько было уток в стае? (столько да ещё столько, да полстолько, да на четверть столько)
8.Как часто менялись утки, когда несли лягушку?(каждые 2 часа)
9.Почему лягушка упала? (закричала: /это я/)
10.Вернутся ли утки за лягушкой (нет)