_ Привіт
_ Привіт
_ Ти зробив домашне завдання по матиматиці
_ Ні я забув
_ Я можу дати тобі переписати
- Буду дуже вдячен
_ там дуже просто дивись
_ Та й насправді просто
_ добре що у нас матиматика через урок на слідуючий перерві допишеш
_ Вже дзвінок треба до класу бігти
_ Можеш мені на уро дати свій зошит ?
_ А навіщо тобі ?
_ Тиж тільки що сказала що даш мені списати
_ Бовдур я ж сказала на перерві
_ Але я дуже повільно пишу .
_ Ось і добре буде тобі урок я домашне не робити може ще й писати швидше навчишся.
_ Ох маринко ти й хитра
_ Є трошечки
_ Да не трошечки а огого
_ так пока я так на урок спізнюся
_ пока я теж спізнююсь .
если норм то пж зделай мой ответ лучшим
Оба слова деляться на товар-иш , товар-ишеви,.товариш - корінь, 3акінчення та суфіксу немає.товаришеві: товариш - корінь, еві - 3акінчення
Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового й огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки.Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов'язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися певних меж, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що "рукописи не горят", але горять душі. Та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам'ятати, що найголовніше в житті — зберегти свою цільність. Ані кар'єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах — ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.
Життя – це шанс, використай його! Життя – це краса, дивуйся їй! Життя – це мрія, здійсни її! Життя – це обов'язок, виконай його! Життя – це гра, так грай! Життя – це любов, так люби! Життя – це таємниця, розгадай її! Життя – це трагедія, витримай її! Життя – це пригода, наважся на неї! Життя – це щастя, створи його сам! Життя – це життя, врятуй його! Мати Тереза Все довкола промовляє, що твоє життя не випадковість! Життя є загадкою, несподіванкою і відкриттям самого себе у цьому житті! Ти є життям! З тебе воно починається! Подумай над своїм найпершим покликанням – жити! Ми живемо, щоб радіти і приносити оточуючим світло своєї радості, таким чином проявляючи свою турботу і доброзичливість. Таке життя приємне. Воно цілком сповнене бажанням жити для інших. І це прекрасно! Бо «радість, що існує тільки для нас, а не для світу, не є справжньою радістю». Не марнуй своє життя! Живи, докладаючи зусиль! Роби те, що буде тобі на користь!
М"ячик=[мйачик] - 5 б, 6 зв
2 склади, 1-наголошений
голосні звуки- а, и
приголосні звуки- м,й,ч,к
м-сонорний
й-сонор, м"як
ч-глух, тверд
к-глух,тв
<span>У кожної нації, у кожного народу який населяє нашу землю є своя культурна спадщина. Саме завдяки цьому жодна нація у всьому світі не схожа на іншу. Але для того, щоб мати своє обличчя, зберегти національну гідність, необхідно пам’ятати власну історію, зберегти ті пам’ятки культури, архітектури, мистецтва, що нагадують про неї. Адже наші пращури творили історію нашої країни, народу саме такою, якою вона є. І наш святий обов’язок – зберегти і шанувати пам’ять про них, яка увічнена в літературних творах, музичних композиціях, живопису, архітектурних пам’ятках. Гірко усвідомлювати, що багато таких архітектурних пам’яток сьогодні потребують реставрації, на яку зараз немає або часу, або грошей. Але духовне відродження не може чекати, доки з’являться в нас гроші або час, бо одним із важливих чинників, що впливають на свідомість молоді, є саме вони, ті напівзабуті пам’ятки, збудовані колись нашими предками. Сьогодні коли йдеться про відродження української національної культури, все частіше повстають питання: хто ми? Звідки? Які ми? Кожна людина в цей світ народжується для того, щоб творити добро, щоб залишити після себе слід на землі, добрі спогади, щоб оберігати матеріальні і духовні цінності. Вона повинна зрозуміти, що на ній лежить велика відповідальність: і збереження культурної спадщини предків, і доля всієї землі. Тому кожному слід замислитися, який же шлях розвитку нашої цивілізації допоможе розв’язати пекучі проблеми сучасності? Кожен громадянин нашої країни має відчувати свій духовний зв’язок з історією країни, з її традиціями. Якби не київські князі Аскольд і Дір, останні в слов’янській династії князів, початок якій поклав Кий, не було б і нашого національного коріння. Якби не з’явилися козаки, не існувала б наша нація. А хіба можна уявити нашу культуру без Т.Г.Шевченка, І.Я Франка, Лесі Українки та інших письменників? Основи духовності закладаються ще в дитинстві. І якщо не буде приділятися достатньої уваги підростаючому поколінню, то результатів чекати можна лише негативних. Кожна нація з турботою думає про день прийдешній, коли нові покоління житимуть на її землі, тому й дбає про історичну спадщину. Це той Пантеон Безсмерття, що створювався віками тяжкою працею і закріплювався кров’ю, бо кров синів України не змивається, не щезає безслідно. Згадаймо, наприклад, святе для кожного українця місце – Аскольдову могилу, що стала останнім місцем спочинку для тридцяти сміливих юнаків, студентів і гімназистів, що добровільно стали на захист волі України і взимку 1918 року полягли в боях під Крутами., бо Понад усе вони любили Свій коханий край… Їхня любов до рідної землі заслуговує на глибоку пошану, а те, що Аскольдова могила була зруйнована, не робить честі нашій нації. У пам’яті людській не згаснуть традиції і звичаї, які дарували людям віру в добро. Мрію, щасливе життя, які сприяли вихованню національної гідності й самосвідомості. Виховуючи людину на народних звичаях і традиціях, ми дбаємо про її духовність, розвиваємо в ній почуття добра, справедливості. Отже, ми повинні вивчати і відроджувати все краще, передане нам у спадок попередніми поколіннями, бо це життєдайне коріння, що живить духовність, моральність, естетику. Саме для того, щоб нам не було соромно йти в майбутнє, спілкуватися з іншими націями, маємо відновити наші Пантеони. Адже без них ми не можемо вважатися повноцінною нацією. Необхідно пам’ятати, що народ, який не знає своєї історії, приречений повторювати трагічні помилки минулого знову і знову.</span>