Сама как солнце ясное , светится
Петя забыл о времени
Волшебники всех заколдовали
Петя стал взрослым
Петя нашёл всех ставших взрослыми ребят
Приключения Пети и его друзей
Дети опять стали детьми
Олійника Вірші Плужника Вірші Сосюри Вірші Франка Вірші Шевченка Дитячі вірші Українські гуморески Гуморески Глазового ЗНО Історія України Галицько-Волинська д. ЗНО персоналії ЗНО поняття та терміни ЗНО хронологія Київська Русь стародавня історія Україна в 14-17 ст. Україна в 18-19 ст. Україна в 20 ст. Корисне Комп'ютер Поради Авто і транспорт Поради мамам Продукти Світова літ. 10клас 11клас 5клас 6клас 7клас 8клас 9клас Міфи Твори Цитати з книг Скорочені твори світова література українська література Укр. літ. 10 клас 11 клас 5 клас 6 клас 7 клас 8 клас 9 клас Народна мудрість Афоризми Афоризми по авторам Афоризми по темам Загадки українські Казки Українські прислів'я та приказки Твори з укр. літ. Теорія Укр. мова Опис Правила Твори з укр мови твори 11 клас твори 5 клас твори 6 клас твори 9 клас твори для ЗНО Фразеологізми Іф Аф Бф Вф Гф Дф Жф Зф Кф Лф Мф Нф Оф Пф Р Сф Тф Уф Ф Хф Ц Чф Ш Щ Яф Цікаві факти Цікаві наукові факти Цікаві традиції Цікаві факти з географії Цікаві факти про відомих людей Цікаві факти про людину Цікаві факти про природу Цікаві факти про продукти Цікаві факти про рослини Цікаві факти про тварин Цікаві факти про Україну «МІО, МІЙ МІО» СКОРОЧЕНО Міо, мій Міо (швед. Mio, min Mio) — дитяча казкова повість шведської письменниці Астрід Ліндгрен, вперше опублікована в 1954 році. «Міо, мій Міо» скорочено Боссе — хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. Одного разу господиня довколишнього магазина, фру Лундін, дарує Боссе яблуко і просить опустити в поштову скриньку листівку за неї. Хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. Яблуко в руці Боссе стає золотим … Незабаром хлопчик знаходить пляшку з замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить Боссе в країну Бажану. Там він дізнається, що його справжнє ім’я — Міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. Міо знайомиться з хлопчиком Юм-Юмом, батько дарує йому коня на ім’я Міраміс. Однак незабаром з’ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар по імені Като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл. Древнє передбачення свідчить, що саме Боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з Като і переможе його. Хлопчики і Міраміс відправляються в далеку і небезпечну подорож. Головний герой долає свій страх заради спасіння королівства Країни Далекої. Вірними помічниками Міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик Юм-Юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам’яне серце лицаря Като. В Мертвому Лісі дітей врятувало «дуплисте дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. На стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. Маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля спасіння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). Завдяки їм герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря Като. Своє щастя хлопчик Міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим.
Главные герои:
Я думаю, здесь один главный герой - это нищий мальчик.
Краткое содержание:
Зима. Скоро Рождество. Нищий мальчик просыпается в холодном и сыром подвале. Он жил в таких суровых условиях вместе со своей больной мамой. Каждый день ей состояние ухудшалось. К сожалению, мальчик уже в раннем возрасте понял, что такое смерть... Он остался совсем один. На улице бегали радостные ребятишки. Они смеялись и улыбались, держа за руку своих родителей. Наш главный герой пошел по усыпанному снегом городу. Мальчик заглядывает в окна домов и улыбается, видя счастливых детей. Вдруг он увидел, как в одном доме дают угощения для всех желающих. Не успел подбежать, как его уже начали оттуда прогонять. Потом он увидел кукольное представление, которое показывали прямо на улице. Мальчик никогда не видел таких куколок. Они казались ему живыми, волшебными. Вдруг один человек за просто-так его ударил, от чего тот испугался и убежал. Забежав во двор и устроился за кучей дров. Ему стало тепло и уютно. Мальчик слышит голос, издававшийся с небес, приглашающий его на ёлку. Он видит очень красивую ёлку и множество радостных детей. Они, улыбаясь и целуя его, приглашают его веселится с ними. Это были такие же дети как он, погибшие и всеми гонимые. Потом мальчик понял, что находится у Самого Христа на ёлке. Утром люди находят маленький трупик, а немного позже находят и тело его матери...
Вот так грустно и заканчивается этот замечательный рассказ
Гиперболы; В часы роковой погоды В мольбах и гаданиях проведший весь век. <span>Под грозной бронёй ты не ведаешь ран; </span>
<span>И волны и суша покорны тебе;
</span>Олицитворение: Правди и свободен их вещий язык
<span>И кудри их белы, как утренний снег</span>