<span>Не русский я, но россиянин. Ныне
Я говорю, свободен и силён:
Я рос, как дуб зелёный на вершине,
Водою рек российских напоен.
Своею жизнью я гордиться вправе —
Нам с русскими одна судьба дана.
Четыре века в подвигах и славе
Сплелись корнями наши племена.
Давно Москва, мой голос дружбы слыша,
Откликнулась, исполненная сил.
И русский брат — что есть на свете выше! —
С моей судьбой свою соединил.
Не русский я, но россиянин. Зваться
Так навсегда, душа моя, гордись!
Пять жизней дай! Им может поравняться
Моей судьбы единственная жизнь.
С башкиром русский — спутники в дороге,
Застольники — коль брага на столе,
Соратники — по воинской тревоге,
Навеки сомогильники — в земле.
Когда же целовались, как два брата,
С могучим Пугачевым Салават,
В твоей душе, что дружбою богата,
Прибавилось любви, мой русский брат.
Не русский я, но россиянин. Чести
Нет выше. Я страны советской сын.
Нам вместе жить и подниматься вместе
К сиянию сверкающих вершин.
В душе моей — разливы зорь весенних,
В глаза мои луч солнечный проник.
На сердце — песня радости вселенной,
Что сквозь века пробилась, как родник.
И полюбил я силу в человеке,
И научился радость жизни брать.
За это все, за это все — навеки
Тебе я благодарен, русский брат.
Ты вкус дал хлебу моему и воду
Моих степей в живую обратил,
Ты мой народ, для радости народа,
С народами другими породнил.
Не русский я, но россиянин. Зваться
Так навсегда, душа моя, гордись!
Десятку жизней может поравняться
Моей судьбы единственная жизнь.</span><span><span>
</span><span>
</span></span>
ПЛАН
Портрет князя.
Обращение Александра к Господу с просьбой о помощи в борьбе с врагами Земли Русской.
Чудное видение.
Битвы с немцами и со шведами и освобождение русских городов.
Ледовое побоище на Чудском озере.
Смерть Александра Невского и посмертное чудо.
Яку роль в моєму житті відіграє література? Це питання заставило мене замислитися. Я гадала, що дати відповідь на нього буде дуже складно. Але насправді відповідь прийшла відразу:книга-це мій найкращий друг, що робить моє життя цікавішим, яскравішим, веселішим. І дійсно, це так, адже як це здорово-зануритися в світ героїв, переживати разом з ними всі пригоди, радіти навіть засмучуватися за нездійснені мрії. Хіба це не прекрасно. Звичайно, література в житті кожної людини відіграє свою роль. У дитинстві поринаємо у світ казок, а згодом у художні твори. Але насправді, література щось більше й цікавіше.
Аще це просто чари, які перенесуть тебе за мільйони кілометрів від твоєї квартири, і ти побачиш далекі країни,моря,океани, і пізнаєш рідних людей.
Література-є багате і велике мистецтво. Воно дозволяє людям розвиватися. Адже з її допомогою ми дізнаємося про багато цікавого й нового, а ще вона допомагає стати добрішим і мудрішим. Може світ став би більш світлим і справедливим, якби люди читали більше хороших книг?
Я вважаю себе щасливою людиною , бо мене навколо оточує література:вдома-книжкові полиці ,в школі-уроки літератури-це не просто проведені хвилини в кабінеті, це світ неповторності, дивовижності,а ще чудова бібліотека із дивовижності,величезними книжковими полицями. Хоча мені небагато років, але я на своєму особистому досвіді вже переконалася, що література впливає на все моє життя.
І хочу закінчити свій твір словами, які сказав одного разу М.Є.Салтиков-Щедрін «Тільки одна література не підвладна тління. Вона одна не визнає смерті.» І це дійсно так, скільки б мільйонів років не пройшло, а саме література була, є і буде,адже вона безсмертна!
Навчання.
I розділ
У Тухольщині.
Весна 1241 року.
Тухольський боярин Тугар Вовк.
Лови на грубого звіра.
Тугарова донька Мирослава.
День ловів на ведмедів.
Молодий провідник Максим Беркут.
Поява ведмедя.
Повержений звір.
Другий величезний ведмідь.
Смерть боярина.
Нещаслива перемога над другим ведмедем.
Напад ведмедиці на Мирославу.
Порятунок дівчини Максимом Беркутом.
II розділ
Стародавнє село Тухля.
Ловецьке товариство під проводом Максима Беркута.
Нехіть Тугара Вовка до тухольської громадської ради.
Легенда про кам’яного тухольського Сторожа.
Прохання руки Мирослави у її батька.
Згода дівчини.
III розділ
Місце копних зборів тухольців.
Захар Беркут — найстарший у зборі.
Історія життя Захара.
Взаємовідносини Тугара Вовка з тухольською громадськістю.
Нездійсненне через вбивство свідчення Митька Вояка проти Тугара Вовка.
Невтішні вістки від післанців сторонських громад.
IV розділ
Страшенна монгольська орда зі степової Азії.
Розмова Мирослави з батьком.
Поява на горизонті монгольських загарбників.
Приєднання Тугара Вовка з донькою до монгольського табору.
Готовність боярина-зрадника осадити вхід до Тухлі.
V розділ
Максим перед будинком Тугара Вовка.
Перехід боярських дружинників на сторону Максима Беркута.
Напад монгольського війська на чолі з Тугарем Вовком.
Кривавий бій.
Максим у полоні Тугара Вовка.
VI розділ
Дивний сон Захара Беркута.
Бажання громади помститися ворогові.
Поява серед громади доньки Тугара Вовка.
Максимів план перемоги над ворогом вустами Мирослави.
Падіння на голови монголів каміння.
Тухля у вогні.
Спроба Тугара Вовка обміняти Максима на вільний прохід монголів через гори.
VII розділ
Дивний стук сокир у лісі.
Захар Беркут — один з останніх прихильників старої віри.
Розмова Тугара Вовка зі старцями про обмін Максима.
Відмова Захара Беркута від обміну.
Обвалення каменя-Сторожа.
VIII розділ
Несподівана пропозиція Максима вивести монголів з пастки.
Пошук виходу в городі Захара Беркута.
Нестримний потік води.
Наказ монголам збирати каміння на купи.
Масова загибель ворога у воді.
IX розділ
Повна поразка монголів.
Остання безуспішна спроба Тугара Вовка обмінятися на Максима.
Передсмертне благословення Захаром Беркутом Максима та Мирослави.
Остання промова старого до громадянина
Умению труду
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!