Мелашка дуже красива дівчина, яка відразу припадає до серця Лаврінові. Вона із багатодітної сім'ї, не дуже заможної, спокійна та привітна. Але коли вона повертається з Києва, то стає схожа на Мотрю. Вона дуже кардинально змінюється: спершу Мелашка й слова поперек не могла сказати Кайдашисі, а потім вже відповідала їй як Мотря. Та Мелашка на фоні Мотрі була ще привітнішою, ніж Мотря.<span>Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею, коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця характеристика й знижена, проте своєї привабливості Мелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, незважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелашку, </span><em>«як вода камінь»</em><span>, а Мотря </span><em>«підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег»</em><span>, вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на прощу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лавріном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: </span><em>«Не жаль мені ні села, ні</em> <em>роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами»</em><span>.</span>
Ответ:
Объяснение: ця притча вчить нас вміти прощати і були милосердним. Вона є прикладом великого Божого милосердя до людей
Через ліс і через море,
через гори й океан,
полетів зими суворий,
грізний, сніжний злющий пан,
він розсипав в нас довкола,
ніби кришталем зцілив,
сніг пухкий, надиво ніжний,
зовсім не такий як пан,
бо чарвівний, світ мрій дивовижний,
зовсім інший має план!
Ніхто з поетів, мабуть, так не знається на фольклорі, як Степан Руданський. Він залишив нам багату спадщину. Але особливе місце посідають співомовки, створені на основі фольклорних творів.
В українській літературі традиційно козаки наділені найкращими рисами: надзвичайною силою, хоробрістю, відважністю. Але С. Руданський відтворив запорожців мудрими, дотепними, ввічливими, веселими. І при цьому вони виконували доручення («Запорожці у короля»). Козаки поводяться гідно, вони розумні, дотепні, з почуттям гумору.
Співомовка «Козак і король» нагадує нам казку, в якій проста людина (козак) уміє себе захистити від хитрощів і підступності.
Отже, герої Степана Руданського перемагають кмітливістю, мудрістю, почуттям гумору, а сам автор заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного поета.
Диво здійснення мрії в повісті О. Гріна "Пурпурові вітрила"
Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".