Тяжчий,красивіший,чудовіший,легший,глибший,міцніший,дужчий,тонший,добріший,біліший,молодший,темніше,модніший,чорніший,чистіше,
важливіший,більший,вищий.
<em>йти, як не своїми ногами </em><span>- </span><span>невпевнено або по-іншому діяти</span>
Ли-па, пе-нал, сні-гур, гряд-ка, лій-ка, синь-ка, жо-лудь, де-ре-во, ба-ра-бан, го-ро-бець, мо-ло-дець, лис-то-пад, ма-рій-ка, жу-ра-вель, со-ло-вей-ко, кос-мо-навт, вес-ло, стеб-ло, сест-ра, ри-бал-ка, ве-се-лка, ма-шин-ки, бу-дин-ки, ви-ног-рад, пе-люс-тки, три-кут-ник, при-є-мний, ма-лень-кий, чис-тень-кий, при-но-сять, під-пи-са-ти, пе-ре-ка-за-ти, я-кір, я-сен, о-вес, я-вір, і-рис, яч-мінь, ю-ля, сво-я, ю-нак, лі-ді-я, я-єч-ня, я-гід-ка
1.отримати атестат про освіту
2. шкільний процес
3. клітчата хустка
4. торт з миндалю
5. вибачте мені
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>