На мою думку, найважча заповідь для людини - друга, тобто, Не сотвори собі кумира і всякаго подібності, еліка на небеси горі, і що на землі внизу, і що у водах під землею: не поклонішися їм, ні послужіши їм.
В наш час досить багато книг, фільмів та музичних виконавців, які талановиті та популярні. Люди, дивлячись і читаючи все це, ще з давніх-давен вибирали для себе кумирів, героїв книг, фільмів, і ставили їх на місце ідолів. Зараз же, з'явилось дуже багато серіалів та фільмів, у я ких головні герої не досить гарні люди, але все-таки знаходиться чимало людей для уподобання їх. Деякі люди, навіть, змінюють зачіски, гардероб, макіяж. Але все це, як на мою думку, ще нічого. Можна вважати за катастрофу, тоді коли людина змінює СВІЙ погляд на життя, СВОЇ звички. Вона змінює усе те, що називається "особистістю". І все це заради чого? Заради дешевого серіалу або фільму, у яких немає навіть долі правди та реалій сьогоднішньго життя.
Тому, наші предки, були щасливими, здоровими та дружелюбними, бо в них був єдиний ідол і кумир - Бог. Він, саме він, робив їх особистостями, зі своєю точкою зору, своїми думками, емоціями та розумом.
Отже, я вважаю, що найважча та найважливіша заповідь Божа - не сотворити собі кумира. Адже, головне - не загубити себе!
На сьогодні в Інтернеті дуже багато сайтів, які містять розв’язані домашні завдання з усіх предметів шкільного курсу навчання. Втому числі є і портали, в яких зібрані твори з українськой літератури чи твори з зарубіжної літератури. Створючи свій сайт, на сторінках якого ви зараз знаходитесь, ми не переслідували ціль - розмістити в себе українські твори по всьому курсу шкільної програми. Хоча в нас ви знайдете збірку найкращих учнівських і абітурієнтських творів. Більше того ми не рекомендуємо вам бездумно списувати тексти творів, розміщених на нашому порталі. Для вашого розвитку і в плані підготовки до підсумковой державной атестації з української чи зарубіжної літератури це абсолютно нічого не дасть.
Гниюче дерево сумне. Зроблений ніж гостро ріже. Прочитаний вірш додає розуму. Укритий син не змерзне. Вишитий рушник гарний. Міцніючий дуб стоїть крепко. В'янучий дуб плаче. Помолоділий дід радується.
Повагою до старших традиція в Україні.
Повага до старших не є якимось ритуалом, що повторюється тільки декілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожен день. Я не маю на увазі, що треба твердити своїм батькам, бабусям та дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. Зовсім не важко поступитись місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Окрім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати "будь ласка", а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Усі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так має поводитись кожен.
Перья ........................................