Рішення - Задача. Тут просто так символи зараз будуть....................,,,,,,,,,,
1) Я знайшла в дідуся в гаражі метал.
Означальне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, що розкинулись живим килимом навколо нього.
З'ясувальне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, мов закликав заморських гостів.
Обставинне часу: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, як сонце зійшло з-за обрію.
Обставинне часу: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, куди летять думки та мрії.
Обставинне способу дії: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, що аж сіяє в далеку даль.
Обставинне порівняльне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, ніби сонце спочило на галявині.
Обставинне наслідку: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, так що чари потопали в ньому.
Обставинне допустове: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, хоч й довгий час тривав дощ.
я гадаю , що доречно.Тому , що чесній людині всі вірять , можуть довірити любу таємницю.жити чесним на багато легше , ніж всім брехати.
давайте будемо чесними і світ зміниться!!!!!!!!!!!!!!
Дурник
Сталося це давно... Може, двадцять років тому, може, п'ятдесят, а може, й не було такого ніколи, але старі люди кажуть, що це чиста правда. Хочеш - вір, хочеш - не вір, але слухай та не перебивай.
Жив собі на селі хлопець, Грицько його звали. Все б добре, але мрійливий занадто був хлопчисько. Дуже любив хмаринки роздивлятися, все дивився у небо. "Чого ти там загубив?", - питають у нього. "Літати хочу", - каже. "Щоб вище за хмари, швидше за вітер!" "Ото ж дурник! Навіщо тобі літати, хіба ти птах?"
Дурник-не дурник, але вчився він краще за всіх, і з бібліотеки не вилазив. Всі книжки там перечитав. І якось знайшов він там книжку якусь, всюди з нею ходив. Читав і креслив щось у зошиті.
"Що ти там малюєш?" - питають у нього. "Крила", - каже. "Літати хочу". "Нічого у тебе не вийде", - казали йому. "Кидай вже про дурниці мріяти, берись до роботи". Але Грицько все одно мріяв і потайки щось лагодив у хліву.
І ось одного разу виперся він на дзвінницю церкви, щось причепив до спини - та й зістрибнув униз! Наші всі аж зойкнули. "Розіб'ється ж! Хоч і дурник він, але ж шкода буде!".
Але ж не розбився хлопець: полетів він, підхоплений вітром, далеко-далеко. І не розбився, ти ж диви! А потім, кажуть, поїхав він до міста вчитися, вивчився і став пілотом.