Гідність. Яке гарне слово і як часто на нього не звертають уваги, те, що приховується за цим словом, паплюжать та принижують! Нещодавно я задумався над дуже важливим питанням про те, чи часто ми бачимо це приниження навколо себе?
Мабуть, я погоджуся з тими людьми, які стверджують, що гідність багатьох принижується ледь чи не на кожному кроці. Мене глибоко обурює тенденція молоді до расизму. Тиждень тому я побачив, як молоді люди віком приблизно 20 років принижували чорношкірого, кажучи йому їхати додому збирати банани, навмисне наслідуючи звуки, які видають мавпи. Це так підло і ницо, що просто не вистачає слів, аби виразити свої почуття. Більш того, це цвіт нації, ті, хто творитиме її майбутнє.
Людську гідність принижують, використовуючи й інші відмінності когось від більшості. Так, багато кого принижують через надлишкову вагу, низенький зріст, дивну зачіску, релігійні вірування, мову та націю. Справді, випадки такого приниження стаються настільки часто, що навіть іноді можна просто їх не помітити. Добре, якщо хтось сприймає їх як жарт, але чимало людей глибоко стурбовані глузуванням.
Отже, можу ствердно відповісти, що ми часто стаємо свідками приниження людської гідності. Дуже важливо не ігнорувати їх, а по можливості відстоювати правосуддя. А головне, не дозвольмо нашим серцям настільки огрубіти, щоб самим розпочати принижувати інших!
Правильна відповідь - рись
Впр.137
-Добрий день!- привітався Петрик.
-Добрий день!- Відповіла Оленчина мама.
- Оленка дома?
- Так, вона дома. А що тобі потрібно?
- Розумієте, мене сьогодні небуло в школі, тому я б хотів запитати в неї домашнє завдання.
-Добре, я зараз тобі продиктую тому, що Оленка сіла їсти. Записуй: (написати любі уроки і вправи)
-Гарно дякую за те що продиктували домашнє задання.
-Нема за, що!
-Допобачення!
-Допобачення!
У творі Оксани Іваненко "Друкар книжок небачених" йдеться про життя Івана Федорова, друкаря "книжок перед тим небачених", як було потім написано на його могильній плиті.
Диякон Іван Федоров почув від Максима Грека - старця, що жив у монастирі, фразу: "Книги — це ріки, що напувають всесвіт". Максим Грек розповів Івану про свою молодість, навчання в Італії і знайомство з видатним друкарем. Іван Федоров вирішив присвятити своє життя друкуванню книжок.
Друкарство - складна справа, і Іван Федоров багато працював. Він очолював "печатний дім", відкритий царем. У 1564 році Федоров представляє царю "Апостол" - першу друковану книгу. У часи опричини Федоров з помічником і сином втікає до Литви. Там вони починають друкувати книги, наприклад, там вийшло "Учительне євангеліє". Потім Федоров вирішує продовжувати справу свого життя у Львові. Іван Федоров - у Львові його звали Москвитін - з сином стають першими друкарями у місті. В 1574 році виходить перший друкований буквар для дітей.
Князь Костянтин Острозький запрошує друкаря до себе. Федоров приймає пропозицію. Незабаром друкує повний текст Біблії. Потім Федоров повертається до Львова і знов працює там. Він хворіє і втрачає майно. 5 грудня 1583 року Іван Федоров помирає у злиднях. Його поховали у Львові написали і на могильній плиті: "Воскресіння із мертвих чекаю. Друкар книг, перед тим небачених. Іван Федорович, друкар Москвитін…"
Якщо це одне речення то-На березі річки,під березою лежав пес якому Була потрібна допомога
Якщо це 2 окремих речень то-На березі моря ми найшли скарб
Під березою ми знайшли маленького цуценятка,який благав про допомогу