Поділ на склади: Під-зе-мел-ля, пі - д'їзд, джміль ( один склад ), я-ма, ар-мі-я,
від-ря-джа-ти, о-б'їж-джа-ти, ро-з'яс-нен-ня, піз-ньо-го, ран-ній, нав-ви-пе-ред-ки,
над-дніп-рян-ський, За-кар-пат-тя.
Поділ на частини для переносу: Під-земелля, підзе-мелля, підземел-ля.
Пі-д'їзд, джміль ( не переноситься ), яма (не переноситься), ар-мія, від-ряджати, відря-джати, відряджа-ти, об'ї-джати, об'їджа-ти, ро-з'яснення, роз'яснен-ня,
піз-нього, пізньо-го, ран-ній, нав-випередки, навви-передки, наввипе-редки, наввиперед-ки, над-дніпрянський, наддніп-рянський, наддніпрян-ський,
За-карпаття, Закар-паття, Закарпат-тя.
Орфограми.
Об'їджати: апостроф, буквосполучення ДЖ.
Наддніпрянський: Буквосполучення СЬК
Привіт!
Привіт!
Як тобі музей?
Мені дуже сподобалось, особливо засужені метелики. А тобі?
Мені також дуже сподобалось, але жаль що не можна було фотографувати.Ну це та! А тобі що найбільше сподобалось?
Мені найбільше сподобались старовинні речі .
Зрозуміло. Ну, пока. Я пішла додому.
<span>До зустрічі</span>
Мені дуже подобається телепередача "Все буде добре". Вона дуже цікава, захоплює з кожним днем своїми ідеями. Це передача, яка зачіпає різноманітні проблеми та потреби людського життя. Наприклад як схуднути, як правильно вдягатися, різноманітні фізичні вправи, кулінарні мастер класи від зірок, найчастіше від Ектора Хіменеса Браво. Також розповідається про правильне харчування, як зробити своїми руками подарунок ТА БАГАТО ІНШОГО
Ем..
1)Найкращий колір із усіх кольорів веселки - зелений.
2)Недостиглі,ще зелені фрукти росли у садку.
3)У цій справі він ще був зеленим.
Щось таке)))
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>