Сонце.Так прекрасно сходитиме над морем, як відбиватимутся злотаві промінчики сонця. Я уявляю, як буде добре, сидиш та спосерігаєш захід сонця, хлюпіт моря. Як щебечуть пташки.
Гвоздика зачаровує своєю красою, ненече юна двічина. Вона вабить до себе своїм чарівним запахом. Пелюстки в неї ніжні ненече жіночі губи. Червоні мов спіла вишня.
Осінь. Зелена трава потиху здає свої права осені. Листя збирається жовкнути та опадати додолу. Останні квіти відцвітають на поляні. Стріхи бдинку вже чекають на холодний вітер. Древа похиляються, щоб не бути зламаними під натском осені. Великі гори немов би теж схиляють свої верхіки до золотої осені - але так невпевнено. Осінь підккрадається повільну, природа встигає приготуватися до зустрічі з нею.
Принесли дощі золоті сироїжкиНаприкінці літа, коли погода ще тепла, а дерева не поскидали листа, дощі йдуть теплі і лагідні. Вони змивають втому й пил і від цього все стає яскравішим. Піджухла втомлена трава оживає і зеленішає. Ягідки, вмиті дощем блищать звабливими кольорами. Але головне, що в лісі попід деревами, лагідно вкриті листям, з'являються золоті сироїжки. І ліс наповнюється їх свіжим ароматом. Вони сповіщають про прихід осені.
1. Тут, і в небі, тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова
2. Один-однісінький серед морської рівнини бовванів крейсер вдалині, і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка.
3. Одягнувши шапку, кошовий махнув рукою - і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі, заблищали срібною сльозою, а блискучі пелена Дніпра скаламутилася.
Речення складносурядне, з 3 простих: 1. Оягнувши шапку ( обставина), кошовий (підмет) махнув ( присудок) рукою ( додаток) - 2. і вмить (обставина) сотні весел ( пдмет) , ударивши в прозорі хвилі ( обставина), заблищали (присудок) срібною сльозою (обставина); 3. а блискучі ( означення) пелена Дніпра ( підмет) скаламутилися ( присудок). 1 речення зв'язане з 2 сполучником і, 2 з 3 за допомогою сполучника а.