Прошлым летом я была в деревне, гостила у своего дедушки. Как-то раз мы решили пойти в лес за грибами. И проходя мимо очередного белого гриба, мы заметили на дереве маленькую белочку. Дедушка подошел и срезал гриб, но не положил его к нам в корзинку. Он взял гриб и нанизал его на веточку. Я была очень удивлена и спросила:
- Дедушка, а почему ты не положил гриб в нашу корзинку?
- Потому что белочке оно нужнее. - ответил дедушка.
- Как это "нужнее"?
- А вот так. Белочка этот гриб с веточки снимет и засушит себе на зиму. Ей он нужнее, потому что найди еду зимой очень тяжело.
- А почему ты помог только этой белочке? Ведь есть еще очень много других животных! - перебила я дедушку.
- Хех, - усмехнулся дедушка - В лесу, внученька, всё взаимосвязано, понимаешь? Я помогу белочке, а она, в свою очередь, другой белочке или птичке, например. Лес - это огромный мир, в котором взаимосвязано и важно абсолютно всё. Помогая одному животному - ты помогаешь всему лесному миру.
- Ого! В лесу так интересно! - воскликнула я.
- Еще бы! Вот завтра пойдем по ягоды, я тебе еще и про жизнь птичек расскажу подробнее.
Вот так мы с дедушкой сходили за грибами. За лето я узнала очень много нового и научилась помогать природе, ценить ее дары.
Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися. Мрій у світі багато, набагато більше ніж самих людей.
Важко виділити одну окрему мрію, яку я б вважав найголовнішою. Для мене, як і для всіх інших, важливим є моє майбутнє життя. І, звісно, я прагну мати хорошу професію та достаток, люблячу сім’ю та вірних друзів. Я хотів би жити в добробуті та ніколи не сумувати, подорожувати і побачити світ. Важко виділити одне, найзаповітніше бажання. Проте, мабуть, для мене це – правильно вибрати свій шлях, знайти свою життєву дорогу. Адже,на мій погляд, найголовніше це - не прожити своє життя марно та бездумно.
Мрії наповнюю наше життя барвами, вони допомагають нам пізнати себе. Ніколи не можна позбавляти себе мрій, бо людина без них існувати не може.
В КІНІЦІ ПІВРІЧЧЯ ДІТИ ПОЧИНАЮТЬ ВЧИТИСЯ ДУЖЧЕ.
Ответ:
Замовляння та колискові пісні мають такі спільні риси:
колискові пісні і замовляння виникли в період, коли відбувся остаточний перехід від мисливства до землеробства, коли матріархат прийшов на зміну патріархату, коли жінка вшановувалася як символ родючості;
колискова пісня має таку ж магічну функцію, що й замовляння, — привернути певну якість чи дію, свідченням чого є словесні формули побажання дитині;
і в замовляннях, і в колискових піснях персонажами виступають магічні істоти (Сон-Дрімота, «спання»), тотемні тварини (гуси, кіт, чайка, зозуля);
як і в замовляннях, так і в колискових піснях мова звернена до всього білого Світу: пташок, котика, калини, берези, вітру;
в обох жанрах оповідь розгортається за аналогією, бажане повинно стати дійсністю, слово — ділом;
інтонаційно-ритмічна будова колискових пісень подібна до інтонаційно-ритмічної будови замовлянь.